Мурдій Ігор Юрійович

Життєпис

Ігор Мурдій – став депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#100 округ, частини Подільського і Фортечного районів міста Кропивницький, а також Бобринецький, Вільшанський, Добровеличківський, Компаніївський, Кропивницький і Новоукраїнський райони Кіровоградської області) як безпартійний. До того, як стати нардепом керував компаніями, які спеціалізувалися на дорожньо-транспортних роботах.

Після обрання в парламент Мурдій став членом фракції “Слуга народу”. Його обрали членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури. Згодом політик став головою підкомітету з питань морського транспорту Комітету з питань транспорту та інфраструктури. Фігурант антикорупційних розслідувань.

За інформацією “Української правди”, Мурдій входив до так званої “групи Павлюка”. Ця група на чолі з бізнесменом Іллею Павлюком відстоює в інтересах олігарха Ріната Ахметова у Верховній Раді.

Після затримання Юлії Тимошенко, яку звинувачували у підкупі народних депутатів, Мурдій став одним із 65 нардепів, з якими народній депутатці Вищий антикорупційний суд заборонив спілкуватися.

Під час голосування за важливий для нацбезпеки закон щодо деколонізації картка Мурдія була у слоті, але політик не голосував.

Політик очолив у 2025 році Кіровоградську обласну асоціацію футболу.

Хронологія подій

У 2026 році Вищий антикорупційний суд заборонив Юлії Тимошенко спілкуватися із 65 народними депутатами після того, як голову фракції “Батьківщина” затримали і звинуватили у спробі підкупу народних депутатів. Прізвище Мурдія було у цьому списку.

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

Не голосував за скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

Цього року очолив Кіровоградську обласну асоціацію футболу.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Не голосував за деколонізацію географічних назв, хоча перед тим брав участь під час голосування за бюджетне питання.

Став засновником благодійної організації “Благодійний фонд Ігоря Мудрія”.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став головою підкомітету з питань морського транспорту Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури.

У 2021 році Мурдій фігурував в історії, що пов’язана з передачею земельних ділянок Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) у користування підприємствам. У цьому році, за його ініціативою, було подано звернення до Держгеокадастру щодо перекидання 12 земельних ділянок площею понад 1 300 гектарів від Олександрівського виправного центру до держпідприємства ДКВС №104. Ці ділянки були передані для подальшого використання, і вже через кілька тижнів було укладено договір з новоствореною фірмою “Оміс Агро”, що мала займатися обробкою землі.

Однак, ця передача земель і укладення угоди з “Оміс Агро” привернули увагу громадськості та активістів, оскільки фірма була створена всього за місяць до підписання договору, а її власники мали зв’язки з агробізнесом та місцевою політичною елітою. Протягом цього процесу виникли питання щодо вибору підрядника без проведення публічного аукціону, а також можливих корупційних схем. Активісти та місцеві жителі звертали увагу на те, що управління земельними ділянками не проводиться ефективно, а бюджетні кошти витрачаються без чіткої прозорості.

Цього ж року “Bihus.Info” повідомили, що через рік після того, як Мурдій став народним депутатом, його матір Людмила Домрачева, яка раніше працювала в приватних компаніях з невеликими статутними фондами, раптово стала співвласницею фірми “Науково-виробничий інститут сучасних технологій” з чималим статутним капіталом і активами. На цій компанії – земля і нерухомість у Кропивницькому, зокрема, готель “Сiтi Бiзнес Апарт”.

Потрапив в об’єктив фотокореспондентів за отриманням покрокових вказівок у телефоні щодо “провалення” та підтримання законопроєктів під час голосування.

За інформацією “Української правди”, Мурдій входив до так званої “групи Павлюка”. Ця група на чолі з бізнесменом Іллею Павлюком – тіньовим куратором “слуг народу” працювала в інтересах олігарха Ріната Ахметова у Верховній Раді.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обраний депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#100 округ, частини Подільського і Фортечного районів міста Кропивницький, а також Бобринецький, Вільшанський, Добровеличківський, Компаніївський, Кропивницький і Новоукраїнський райони Кіровоградської області) як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури.

За повідомленнями ЗМІ, Мурдій мав відкрите кримінальне провадження у зв’язку з участю його приватного підприємства “Тек Центр” у розкраданні державних коштів та “відмиванні” грошей з місцевих бюджетів у 2015–2016 роках. Перебуваючи на посаді керівника підприємства, яке займалося ремонтом асфальтового покриття, майбутній нардеп завищував вартість виконаних робіт та використовував так звані “фірми-прокладки”, що дозволяло йому привласнювати державні кошти.

Під час своєї передвиборчої кампанії, у м. Помічна (Кіровоградська область), за 4 доби до закінчення договору оренди білбордів, поверх чотирьох рекламних плакатів кандидата у нардепи Євгенія Лучкова помічники Мурдія поклеїли плакати свого кандидата.

У 2015 році був заступником директора, а згодом очолив приватне підприємство “Тек Центр”, яке займалося дорожно-ремонтно-будівельними роботами.

У 2013 році обійняв посаду директора комунального підприємства “Трест зеленого господарства” Кіровоградської міської ради.

У 2010 році очолив філію “Новгородківський райавтодор” державного підприємства “Кіровоградський облавтодор”. 

У 2007 році обійняв посаду провідного спеціаліста інспекції державного технічного нагляду Кіровоградської обласної державної адміністрації. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.