Кулініч Олег Іванович

Життєпис

Олег Кулініч – тричі обирався народним депутатом на Полтавщині (#147 округ, місто Миргород, Диканський, Зіньківський, Миргородський, Решетилівський і Шишацький райони Полтавської області). У 2019 році його обрали як самовисуванця і він став головою депутатської групи “Довіра”. Політик увійшов до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. 

На місцевих виборах вів партію “Довіра” до Полтавської обласної ради і партія отримала найкращий результат – 16 з 84 мандатів. Представник партії став головою облради. Кулініча медіа називали агробароном і звинувачували в тому, що він використовував свій політичний вплив для того, щоб під час укрупнення громад Полтавщини він користувався бізнес-логікою, а не економічною доцільністю та зручністю людей.

У VIII скликанні обраний як самовисуванець, який увійшов до депутатської групи “Відродження”. Став членом президії політради одноіменної партії. Був головою підкомітету з питань земельних відносин Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

До того був народним депутатом VII скликання як безпартійний самовисуванець, який приєднався до фракції “Партії регіонів”. Голосував за диктаторські закони 16 січня. Вийшов з цієї фракції 21 лютого 2014 року і заявив, що засуджує застосування насилля проти мітингувальників. Приєднався до групи “Економічний розвиток”. 

Раніше був депутатом Полтавської облради  упродовж трьох скликань – IV, V, VI як представник “Батьківщини” (#11 округ – Зіньківський район).

Отримав 1,87 млн грн на банківську картку від своїх помічників, які не були відображені в декларації, що НАЗК кваліфікувало як недостовірне декларування. Також у окрузі нардепа близько 30 млн грн державних субвенцій спрямували на місцеві проєкти через обмежене коло підрядників, серед яких були новостворені компанії та фірми, що фігурували у кримінальних провадженнях; частина з них отримала державні замовлення одразу після реєстрації. рф включила нардепа у свій санкційний список.

Був фігурантом антикорупційного розслідування – не вказав свої підприємства в декларації 2014 року. 

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році утримався при голосуванні за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Голосував за закупівлю російських реакторів у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (законопроєкт #11392).

Підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Кулініч наголосив, що депутатська група “Довіра” має чітку позицію підтримати це питання.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

У 2021 році  Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило, що народний депутат протягом 2020 року щомісяця отримував від своїх помічників кошти на картку ПриватБанку. Їх він не вказав у декларації за 2020 рік. Зокрема, за рік було отримано 1,87 млн гривень. Політик пояснив, що це були його особисті кошти у вигляді власних заощаджень, і вони відображені в декларації. Загалом в декларації нардепа зафіксована невідповідність на 1,87 млн гривень, що є недостовірним декларуванням і являє собою кримінальне правопорушення. Разом з тим НАЗК не побачило у вчиненому конфлікту інтересів чи незаконного збагачення.

У 2020 році обраний депутатом Полтавської обласної ради VIII скликання від партії “Довіра” першим кандидатом. Партія отримала найкращий результат і провела 16 представників з 84.

Підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

Був одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування. Через рішення Суду всі справи щодо недостовірного декларування мали бути закриті. Тоді нардепи стверджували у своєму поданні, що обов’язок декларувати майно – зокрема чиновниками, депутатами та членами їхніх родин – порушує їхні базові права, гарантовані Конституцією України.

У 2019 році обраний до Верховної Ради IX скликання як безпартійний самовисуванець (#147 округ, місто Миргород, Диканський, Зіньківський, Миргородський, Решетилівський і Шишацький райони Полтавської області). Став головою депутатської групи “Довіра”, до того – позафракційний. Обраний членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Займався “гречкосійством” – анонсував і організував у Зінькові, що входить до його округу, концерт за участю Ірини Білик та інших зірок. В смт Диканька політик організував концерт групи “Тік”. В цьому ж році нардеп урочисто відкрив 15 дитячих майданчиків, які збудував власним коштом; організував проведення чемпіонату округу з футболу, вручав призи та виголошував промови. Народний обранець також влаштував розіграш квитків і запрошував виборців округу на майстер-клас від Маші Єфросиніної “Успіх в помилках”.

У 2018 році медіа повідомляли про те, що в окрузі Кулініча значні обсяги державних субвенцій, зокрема близько 30 млн грн у 2017 році, спрямовувалися на реалізацію місцевих проєктів через обмежене коло підрядників, серед яких були новостворені компанії та фірми, пов’язані з кримінальними провадженнями. Зокрема, окремі підрядники фігурували у справах щодо ухилення від сплати податків, службового підроблення та можливого привласнення бюджетних коштів, а частина компаній отримала перші державні замовлення одразу після реєстрації. При цьому сам депутат зазначав, що контролює використання субвенційних коштів, однак не здійснює нагляду за проведенням тендерів.

З 2017 по 2018 роки був помічений п’ять разів за кнопкодавством.

У 2016 році запропонував альтернативу оренди землі: на його думку, це може бути емфітевзис, тобто речове, відчужуване, термінове або безстрокове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У 2015 році балотувався до Полтавської обласної ради VII скликання як перший кандидат списку партії “Відродження”. Був помічений два рази за кнопкодавством.

За інформацією видання “Наші гроші”, Кулініч був фігурантом антикорупційного розслідування – він не вказав свої підприємства в декларації 2014 року.

У 2014 році був обраний нардепом VIII скликання (#147 округ, Полтавська область) як безпартійний самовисуванець, член депутатської групи “Партія “Відродження”. Член Президії Політичної ради партії “Відродження”. Обраний головою підкомітету з питань земельних відносин Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

Голосував за диктаторські закони Віктора Януковича, які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію. Вийшов з Партії регіонів 21 лютого після розстрілів на Майдані.

У 2012 роц був обраний до Верховної Ради VII скликання як безпартійний самовисуванець (#147 округ, Полтавська область), після обрання приєднався до фракції “Партії регіонів”. На момент обрання був керівником проектів ГО “Моя Полтавщина”. 

У 2010 році був обраний депутатом Полтавської обласної ради VI скликання від Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” за #11 округом (Зіньківський район), був членом партії. 

У 2007 році балотувався до Верховної Ради VI скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” номером 403 у списку, був членом ВО “Батьківщина”.   На той час був директором сільськогосподарського товариства “Октан” і проживав у місті Зіньків на Полтавщині. 

У 2006 році був обраний до Полтавської обласної ради V скликання за списком “БЮТ”. 

У 2002 році вперше був обраний депутатом Полтавської обласної ради IV скликання 

З 1995 по 2012 роки займався торгівлею паливно-мастильними матеріалами, мав власні автозаправні станції. До того обіймав керівні посади у комерційних підприємствах у Курській області (рф).

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.