Крячко Михайло Валерійович

Життєпис

Крячко Михайло — народний депутат ІХ скликання. Пройшов до парламенту у 2019 році від “Слуги народу” (№ 61 у виборчому списку) та очолив Комітет з питань цифрової трансформації. 

У 2021 році вступив до міжфракційного об’єднання “Розумна політика”, очолюваного Дмитром Разумковим.

Тісно пов’язаний з Михайлом Федоровим, який був обраний до парламенту від “Слуги народу”, а потім став міністром цифрової трансформації. Крячко працював операційним директором в IT-агентстві, директором та власником якого був Федоров. Потім власницею фірми стала дружина Крячка Анна Крячко.

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році підтримав ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової того ж дня розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом парламент прийняв інший закон, аби скасувати дію попереднього. 

Голосував за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Крім того, у 2025 році Крячко проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У цьому ж році проголосував за законопроєкт #11321 “Про відновлення відкритості роботи комітетів”. Низка громадських організацій та медіа підтримали цей проєкт, щоб зробити роботу комітетів Верховної Ради більш прозорою.

У 2024 році підтримав законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України агресію (#8371).

У 2023 році просив передати йому на поруки колишнього голову Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації Юрія Щиголя, коли ексчиновнику обрали міру запобіжного заходу у справі про ймовірне привласнення 62 мільйонів гривень. Вищий антикорупційний суд взяв підозрюваного під варту з альтернативною внесення застави у розмірі 25 мільйонів гривень. Через день Щиголь вийшов під заставу.

Крячко під час розгляду закону про деколонізацію вийняв картку. 

Проголосував за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

У 2022 році голосував за проєкт (#5655), який  розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціатив висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів.

Підтримав заборону проросійських партій та ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва.

У 2021 році вступив до міжфракційного об’єднання “Розумна політика”, очолюваного Дмитром Разумковим. Не голосував ані за звільнення Разумкова, ані за призначення Стефанчука.

Національна комісія регулювання зв’язку та інформатизації на прохання Михайла Крячка відкликала проєкт змін до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. Проєкт змін передбачав необхідність отримання двокрової згоди абонента на отримання платної контент-послуги, запровадження обов’язку для операторів одночасно із замовлення контент-послуги інформувати абонента про порядок відмови від послуги, інші зміни. Відкликання проєкту змін до правил деякі журналісти назвали збереженням “схеми” мобільних операторів на 3 мільярди гривень.

У 2019 році пройшов до парламенту від “Слуги народу” (№ 61 у виборчому списку) та очолив Комітет з питань цифрової трансформації.

До обрання депутатом працював операційним директором в IT-агентстві, директором та власником якого був Михайло Федоров. Потім власницею фірми стала дружина Крячка Анна Крячко.

У перший день роботи Верховної Ради став співавтором законопроєкту № 1083, який передбачав реєстрацію номеру телефона за паспортом, обов’язкове укладення договору між абонентом та оператором мобільного зв’язку. Законопроєкт відкликали через декілька днів,  у зв’язку з сильною критикою.

Під час президентських виборів був довіреною особою Володимира Зеленського у виборчому окрузі № 76 та офіційним представником команди Зеленського у Запоріжжі. Займався популяризацією Зеленського у соціальних мережах.

З 2011 по 2014 рік займався бізнесом та керував освітнім проєктом “Політичний практикум”.

З 2003 по 2011 рік працював на різних посадах у Запорізькій обласній державній адміністрації.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.