Гузь Ігор Володимирович

Життєпис

Ігор Гузь – став народним депутатом Верховної Ради VIII (округ #19, (Нововолинськ, Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський, Володимир-Волинський райони, партія “Народний фронт”) та IX (19 округ, Волинська область) скликань. Обраний заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Став членом депутатської групи “За майбутнє”. За інформацією “Дзеркала тижня”, політик входив в “групу Коломойського” та “друзів Палиці”. 

Хронологія подій

У 2025 році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році картка народного депутата не спрацювала, коли голосували за заборону діяльності московського патріархату у першому читанні. Але перед тим Гузь сварився з проросійським нардепом Артемом Дмитруком, який назвав Гузя “раскольніком”, відповідно його позиція була зрозумілою.

Гузь утримався при голосування за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновленню військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Також у цьому році депутат увійшов до складу ініціативної групи, яка підписала звернення до голови Верховної Ради з вимогою винести на розгляд законопроєкти щодо позбавлення мандатів парламентарів з проросійських партій, зокрема ОПЗЖ. Це звернення підтримали 15 із 27 членів профільного Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, серед них — представники різних фракцій, у тому числі Гузь. Проте, попри значну підтримку в комітеті, до порядку денного урядовий законопроєкт не потрапив (#7476).

У 2022 році нардеп став одним з 8 народних депутатів, які проголосували проти Стамбульської конвенції – “Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами”.

У цьому ж році проголосував за містобудівну “реформу” 5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році став ініціатором постанови Верховної Ради #5674 щодо припинення будь-яких дипломатичних відносин України з Білоруссю, окрім тих, які стосуються питань біженців та політв’язнів. Заява передбачала невизнання виборів президента Білорусі, засудження співпраці з терористами ОРДЛО.

У цьому ж році увійшов до тимчасової слідчої комісії для розслідування можливих злочинів представників державної влади, які сприяли порушенню державного суверенітету і територіальної цілісності України.

У 2020 році увійшов до трійки найвідповідальніших парламентаріїв відповідно до інформації аналітичного порталу “Слово та Справа”. Гузь вважався одним з найбільш відповідальних народних депутатів в парламенті, – за весь час роботи він пропустив лише 16 засідань – це три відсотки від загальної кількості робочих днів. 

У 2019 році обраний до Верховної Ради IX скликання як безпартійний самовисуванець у 19 окрузі (Волинська область), набрав 59% голосів виборців. Став заступником голови Комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Став членом депутатської групи “За майбутнє”.

У 2018 році після голосування за закон про перейменування УПЦ МП у Верховній Раді виникла бійка між депутатами коаліції та “Опозиційного блоку”. Конфлікт почався, коли Нестор Шуфрич вимагав переголосування, зірвав плакат із закликом судити Віктора Медведчука, після чого його атакував Юрій Береза. Гузь підтримав Березу. Цього ж року Гузь потрапив до санкційного списку РФ.

Цього ж року Гузь разом із ще 11 нардепами подав позов до суду, вимагаючи скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка затвердила ціну на електроенергію за формулою “Роттердам+”. Ця формула діяла з 2016 року та передбачала включення у тариф вартості вугілля за ціною в порту Роттердама плюс доставка, що, на думку позивачів, незаконно збільшувало вартість електроенергії та збагачувало групу ДТЕК Ріната Ахметова і компанію “ICU”. Депутати вказували на порушення процедури ухвалення рішення, завищення розрахунків та негативний вплив на економіку й тарифи для населення.

У 2017 році округ #19 Волинської області, який представляв Гузь, отримав близько 26 млн грн державної субвенції для соціально-економічного розвитку територій. Значна частина цих коштів була спрямована на закупівлю комп’ютерної техніки для шкіл у ФОП Чипинюка Романа Вікторовича, який є депутатом Іваничівської селищної ради та зареєструвався як ФОП тільки у червні цього ж року. Чипинюк виграв 14 із 16 проведених тендерів; у двох випадках торги не відбулися через участь лише одного учасника. Дружина Чипинюка, Ганна Чипинюк, з 2015 року керувала громадською приймальнею Ігоря Гузя. Сам Гузь зазначив, що як депутат не має стосунку до закупівель, а процедура відбувається через органи місцевого самоврядування чи відділи освіти, які підпорядковані відповідним закладам освіти.

У цьому ж році став співголовою міжфракційного об’єднання “За права споживачів енергетики”. Метою об’єднання було створити парламентський майданчик для обговорення взаємодії споживачів і учасників енергоринку з державою та вироблення спільних рішень.

У 2016 році з ініціативи Гузя розпочала свою роботу Асоціація місцевого самоврядування Прибужжя. Головною метою Асоціації було сприяння активному втіленню реформи децентралізації, а також активізація міжнародної співпраці українських органів місцевого самоврядування з різними іноземними громадами.

Цього року політика не пустили в Придністров’я на зустріч з діаспорою.

У 2015 році політик заснував Фонд Гузя “Прибужжя”.

З 2014 року на парламентських виборах був кандидатом в депутати XIII скликання по одномандатному виборчому округу #19 від “Народного фронту” (Нововолинськ, Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський, Володимир-Волинський райони) та переміг, отримавши 30,69 % голосів. Після обрання призначений заступником голови Комітету у закордонних справах.

У цьому ж році до обрання до парламенту – був заступником голови Волинської обласної ради. 

У 2013 році був одним із координаторів луцького Євромайдану, зазнавав репресій з боку режиму Януковича. Його підозрювали у хуліганстві (за те, що він виніс з обласної ради портрет президента), закликах до вчинення дій, що загрожували громадському порядку, а також захопленню державних або громадських будівель чи споруд. Всього на депутата було порушено три кримінальні справи.

У грудні цього року Луцький міський районний суд ухвалив взяти Гузя під домашній арешт на 60 днів із застосуванням електронного браслета. Згодом Апеляційний суд Волинської області ухвалив рішення про пом’якшення міри запобіжного заходу.

У 2012 році на парламентських виборах був кандидатом від ВО “Батьківщина” у виборчому окрузі #21 (м. Ковель, Ковельський, Ратнівський, Старовижівський, Шацький райони – Волинська область). Гузь зміг набрати тільки 39% голосів виборців. Як кандидат від опозиції оголошував голодування, вимагав чесного підрахунку голосів.

З 2011 по 2012 роки працював помічником-консультантом народного депутата України В’ячеслава Кириленка.

У 2010 році обраний депутатом Волинської обласної ради з виборчого округу #27 (Старовижівський район) від партії “За Україну!”, також балотувався за списком партії. На цей час працював радником міського голови.

З 2007 по 2011 роки – був радником Луцького міського голови на штатній основі. Був начальником відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради.

З 2006 по 2010 роки – був депутатом Волинської обласної ради. Призначений головою постійної депутатської комісії з питань молодіжної політики, спорту та туризму.

З 2006 по 2007 роки був заступником директора Центру муніципальних реформ “Луцьк-1432”.

У 2005 році з членами “Національного альянсу” виступав за повалення режиму Олександра Лукашенка. Брав участь в акції “Чорнобильський шлях – 2005” у Мінську. Акцію протесту придушив білоруський ОМОН, політика заарештували у Мінському СІЗО. Всіх представників “Національного альянсу” депортували із Білорусі на 5 років.

У цьому ж році став головою Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Національний Альянс”. Пропрацював на цій посаді до 2013 року. 

У 2002 році став депутатом Луцької міськради від округу #44 від виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. 

З 2002 року до 2004 – був заступником голови Всеукраїнської організації “Молодіжний Націоналістичний Конгрес”.

З 2001 по 2005 роки був головою Волинської обласної організації громадської організації “Молодіжний націоналістичний конгрес”. До 2002 року був головою Луцької міської організації Конгресу Українських Націоналістів.

У 2001 році – був співкоординатором Волинського відділення комітету “За правду!”. Комітет “За правду” виступив з вимогою відкритого розслідування злочинів кучмізму та запровадження в Україні демократії європейського зразка.

В цьому ж році став учасником акції “Україна без Кучми”, брав участь у штурмі міліцейського кордону, що охороняв Кучму поблизу головного корпусу КНУ ім. Шевченка. За це разом із іншими студентами їх побив і затримав “Беркут”. Відбув у СІЗО кілька діб. Загалом після акції Гузь пройшов близько 10 допитів СБУ, МВС, Генпрокуратури.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.