Загроза нацбезпеці і “фахівці з роздержавлення”. Хто і як лобіює проєкт Стефанчука 6013?
Спікер парламенту Руслан Стефанчук вкотре намагається протягнути свій законопроєкт (6013). Законодавча ініціатива вже у порядку денному Верховної Ради і депутати можуть за нього найближчим часом проголосувати.
Цей проєкт дозволяє передати всі державні і комунальні підприємства у приватні руки без будь-якої приватизації. Тобто майно держави і громад опиниться під контролем товариств з обмеженою відповідальністю. Тоді ані держава, ані громади не зможуть впливати на те, хто і як таке майно використовує. По суті, відбувається завуальоване виведення держави з управління державним майном, про що писала громадська ініціатива “Голка”.
Колись країна дала приватизувати “Моторсіч”. Це підприємтсво могло приземлити ворожу авіацію. Тепер же керівника підприємства Вячеслава Богуслаєва судять за державну зраду і мова вже йде про… націоналізацію “Моторсічі”. Просто на момент, коли “Моторсіч” віддали у приватні руки, це стратегічно важливе підприємство не увійшло до списку тих, які не можна приватизувати. Але тоді був хоч якийсь перелік! Станом на сьогодні Україна вже 5 років не має переліку майна, яке не можна приватизовувати і винна в цьому – Верховна Рада.
Про ризики законопроєкту 6013 говорять різні сектори – судді, зокрема голова Касаційного господарського суду Лариса Рогач, Асоціація міст України, громадський сектор. Але є організація, яка не бачить ризиків і ратує за цю законодавчу ініціативу. Це Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України. І саме ця позиція заслуговує окремої уваги. І от чому.
Директором цього інституту є дехто Олексій Кот. Саме він висловлюється не вперше на підтримку цього законопроєкту. Якщо зайти на його сторінку у Fecebook і вбити “6013”, то ви знайдете цілу вервичку постів про це.
Знімок екрану зі сторінки Олексій Кот у Facebook
Кота на цю посаду призначили тоді, коли його мама Наталія Кузнєцова була віцепрезиденткою Національної академії правових наук. Про це раніше писав “Автомайдан”. Більше того, тут наголосили на тому, що Кузнєцова була членкинею громадської організації “Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ”, яку створив Сергій Ківалов і Андрій Портнов.
Знімок екрану зі сторінки “Автомайдан” у Facebook
Кот, до речі став професором 2020 року і тут не обійшлося без скандалу. Під час голосування були присутні 14 членів Вченої Ради. А у скринці виявилося… 24 бюлетені. До проффесорів Україні, на жаль, не звикати.
У лобіста 6013 Олексія Кота відома не тільки мама, а й тато. Олександр Кот був суддею Вищого господарського суду.
Знімок екрану з програми “Бігус.info”
Про цю родину “Бігус.інфо” зняли розслідування, але з огляду на те, що це було 10 років тому, деталі цього розслідування суспільству слід нагадати. Ця родина – це “фахівці із роздержавлення”. Наталія Кузнєцова приватизувала майже 450 м2 на Хрещатику ще 2012 року. У цих приміщеннях на Хрещатику “Бігус.info” провели зйомки у юрфірмі “Антіка”, де керуючим партнером був… син Кузнєцової і Кота – Олексій Кот, який навчався у Російській школі приватного права при президентові рф.
Знімок екрану з сайту юрфірми “Антика”
У журналістському розслідуванні публічно “адвокатом” Кузнєцової виступав не абихто, а суддя Богдан Львов, у якого згодом виявили громадянство держави-агресора.
“Наталія Семенівна є юристом зі світовим ім’ям. І тут я певною мірою її адвокатом виступаю, але вона співпрацювала певною мірою з “Салком”, – пояснював тоді ще голова Господарського касаційного суду Львов.
“Салком” – це ще одна назва, яку дійсно варто згадати у контексті родини Кузнєцових–Котів.
Так, юристка “Салкому” Ольга Поросянюк представляла російське підприємство “Татнефть” імені В.Д. Шашина в українських судах, коли держава намагалася повернути Кременчуцький нафтопереробний завод від “Укртатнафра”. Це підприємство свого часу заснували спільно Україна та Росія. Росія, до речі, сюди нічого не внесла і отримала контрольний пакет акцій.
Уривок з рішення Господарського суду міста Києва у справі щодо “Татнефть”
Під час війни цьому підприємству указом президента, яким затвердили рішення РНБО, “Татнафті” ім. В.Д. Шашина заблокувати активи.
Уривок з ухвали Печерського районного суду міста Києва
За кілька років після справи “Татнафти” Просянюк із “Салкому”, який так нахвалював Львов, стала адвокаткою… Віктора Януковича.
Коли говоримо про Національну академію правових наук, то тут варто згадати, що саме тут академіком був… Віктор Медведчук, якого звинувачують у державній зраді. І звання академіка йому зберігали аж до 2023 року. Лише у червні минулого року його позбавили цього звання. Тому постає питання, чому аж цілий рік після повномасштабного вторгнення у цій спільноті Медведчука тримали з цим званням і вичікували?
До речі, “Суспільне” тоді акцентувало увагу на тому, що представники Національної академії правових наук не розглядали питання позбавлення звання академіка ексспікера ВР Володимира Литвина, попри те, що він зіграв важливу роль в ратифікації парламентом “Харківських угод”, головуючи на засіданні ВР у 2010 році. Нагадаю, що це було пролонгування перебування чорноморського флоту рф в Криму.
Так от, з-поміж членів-академіків Національної академії правових наук, є і автор вже згаданого проєкту – Руслан Стефанчук.
Знімок екрану з сайту Національної академії правових наук
Тому не дивно, що Олексій Кот нахвалює законодавчу ініціативу Стефанчука і не бачить ризиків. Для таких “фахівців із роздержавлення” нацбезпека держави, навряд чи колись стояла на першому місці.
Верховна Рада за понад 5 років так і не затвердила перелік підприємств, які не підлягають приватизації. Хоча це її Конституційний обов’язок. А Конституційний суд самоусунувся і не виніс рішення у цій справі, хоча розглядав її 5 (!) років. І за дивним збігом обставин Конституційний суд самоусунувся саме тоді, коли проєкт Стефанчука заходить на розгляд в сесійний зал парламенту на друге читання.
Таким чином державні підприємства, які важливі для нацбезпеки, залишаться без захисту, якщо нардепи проголосують за 6013. Ситуація з “Моторсіччю”, на жаль, нікого нічому не навчила.
Довідково: якщо аналізувати дані, крім 3,3 тисяч державних підприємств (навколо них ідея корпоратизації), ліквідації чи реорганізації потребуватимуть 9 тисяч державних організацій, 14 тисяч комунальних підприємств, 56 тисяч комунальних організацій (закладів), 200 тисяч приватних підприємств, 8 тисяч колективних підприємств, 11 тисяч дочірніх підприємств, 3,3 тисячі підприємств громадських організацій тощо.
Спеціально для “24 Каналу”
