Останній шанс для Софії: чому пам’ятка ЮНЕСКО під загрозою?
Майже 10 років кияни протистоять забудовникам, які в буферній зоні вирішили «реконструювати» готельний комплекс «Прага». Ці роботи можуть шкідливо вплинути на Софію Київську. Софія не просто одна з найважливіших пам’яток України — це пам’ятка світового значення, яка перебуває під захистом ЮНЕСКО.
Крім своєї культурно-історичної цінності, Софія стала ще й важливим символом спротиву з перших днів повномасштабної війни, коли в лютому Андрій Хливнюк заспівав а капела біля собору, на спорожнілих вулицях столиці пісню січових стрільців «Червона калина». Потім гурт Pink Floyd написав пісню «Hey Hey Rise Up», першу з 1994 року, і розпочав свій концерт на підтримку України саме із цих кадрів — виступу Хливнюка біля Софії.
Через кілька місяців після цього Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення, що відтепер посли вручатимуть йому вірчі грамоти саме в Софіївському соборі, який заклав Ярослав Мудрий.
Володимир Зеленський з послом США Бріджит Брінк
Нині уряд має останній шанс захистити Софію та її буферну зону в суді від забудовника «Л-Капітал». Першу інстанцію Мінкульт уже програв у «вовчому суді» — нині ліквідованому ОАСК. Зараз інтереси уряду представляє Мін’юст, бо рішення суду першої інстанції зачіпає права й обов’язки Кабміну, які значаться в міжнародних договорах. Уряд чомусь просто не залучили під час розгляду справи в першій інстанції.
Головний бій за пам’ятку світового значення розгортається в Шостому апеляційному суді, який днями відкрив провадження в цій справі.
ЮНЕСКО vs забудовник «Л-Капітал»
Комітет всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) зобов’язав Україну запровадити мораторій на проєкти будівництва в буферних зонах об’єктів всесвітньої спадщини — Софії та Лаври. Це сталося 2015 року. Не минуло й року, як поряд із Софією, за 400 метрів, вирішили «реконструювати» вже згаданий готельно-офісний комплекс. Стоїть за цим ПрАТ «Л-Капітал».
ЮНЕСКО наголосила у своїй оцінці, що в Києві біля Софії потрібно зберегти чотириповерхову будівлю по вул. Золотоворітській, 11 й уникнути надбудови восьмого поверху по вул. Володимирській, 36.
І тут річ дійсно не лише в захисті Софії Київської, на яку збільшена висотність може шкідливо впливати, а ще й у будівлі на Володимирській — це готель «Прага», цінний і культурно, і історично.
Старовинне фото готелю “Прага” на Володимирській
Свого часу в готелі жив Ярослав Гашек і тут-таки писав свої «Пригоди бравого вояка Швейка під час війни». Також у готелі мешкав Симон Петлюра. Про те, як купили цю будівлю в часи Майдану й одразу розпочали “реконструкцію”, 2015 року писав «Доступ до правди».
Поряд з “Прагою” була ще одна будівля-пам’ятка — частина садиби, але її з ініціативи забудовника виключили на формальних підставах з переліку пам’яток — через відсутність номеру будівлі. Але з головною будівлею питання забудовник так і не вирішив і зараз намагається отримати рішення суду.
Кандидат історичних наук Олександр Алфьоров, який зараз є офіцером 3 окремої штурмової бригади, наголошує, що Софія Київська — святиня не лише православного світу, але й усього християнства на теренах Центрально-Східної Європи:
«Меншовартість і безкультурне жлобство — от що керує тими, хто намагається переконати когось, що можна посунути охоронну зону Софії. Ці люди нічим не кращі за окупантів, які те саме говорили про Крим, Донбас, а потім спробували загарбати всю Україну. Ми європейці, щоправда, без багатьох зрілих еліт, зокрема судової, розуміємо: межа культурного чи приватного простору є святою. На цьому побудоване європейське право. Поступки забудовнику — це зрада, яка гірша, ніж окупація. Це власні гниди, які гірші за московську вош, як казав Петлюра. Уряд і міська влада має не лише продемонструвати єдність».
Щодо забудовника “Л-Капітал”, то “Наші гроші” кілька років тому повідомляли, що кінцевим бенефіціарним власником кіпрської компанії, яка стоїть за ним, є такий собі Вадим Український. Це колишній віцепрезидент НАК «Нафтогаз України», працював заступником голови правління НАК «Нафтогаз України» й радником міністра ПЕК Юрія Бойка (чинний нардеп з екс-ОПЗЖ).
Вовчий суд
Так от, цей “Л-Капітал” кілька разів звертався до Мінкульту і вимагав погодити спірний проєкт, який суперечить нашим міжнародним зобов’язанням. Мінкульт відмовив. І тоді забудовник вирішив піти до суду — і виграв: суд визнав протиправною відмову Мінкульту реєструвати проєкт.
Першу інстанцію Мінкульт програв. Слід зазначити, що суддя, який виніс рішення в першій інстанції, — Ігор Погрібніченко. Той самий, який фігурує на плівках Вовка.
«Багато речей, які для мене були неприйнятними, до того як я став доброчесним, тепер для мене абсолютно прийнятні», — можна почути голос, схожий на голос судді Погрібніченка на цих плівках.
Фото: Колаж Bihus.info із суддею Погрібніченком
Цей суддя постановив, що Мінкульт мусив погодити проєктну документацію забудовнику й дозволити роботи в Центральному історичному ареалі столиці.
У своєму рішенні суд керувався принципом погодження за мовчазної згоди і підтвердженням позивачем дотримання висотності. Що таке мовчазна згода? Це коли відповідний орган протягом певного часу не встиг відмовити забудовнику в погодженні проєкту. Але мовчазна згода, коли мова йде про об’єкти культурної спадщини, наразі законодавством не передбачена і суперечить нашим міжнародним зобов’язанням. Хоча “Слуга народу” намагалася запровадити її через містобудівну «реформу» 5655, але навіть у цьому скандальному документі мовчазна згода не може застосовуватися в буферній зоні ЮНЕСКО.
Суд пішов на таке рішення і керувався принципом мовчазної згоди, хоч є негативний висновок ЮНЕСКО про це будівництво й прямі заборони законодавства здійснювати надбудови на памʼятках, якою є “Прага”.
Мінкульт спробував оскаржити це рішення в апеляційному та касаційному порядку. Але все марно.
Надалі “Л-Капітал” навіть звернувся до поліції з вимогою відкрити кримінальне провадження проти Мінкульту, що він не виконує рішення суду.
Рішення «вовчого суду» пробував оскаржувати Офіс Генпрокурора в інтересах Кабміну й Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, адже воно суперечить міжнародним зобовʼязанням України. Однак суди не пустили прокурорів у процес і на рівні апеляційної інстанції, і касаційної.
Який вихід знайшли в уряді?
І тут, здавалося б, ситуація безвихідна, але уряд і Департамент охорони культурної спадщини КМДА знайшли спосіб перезапустити судовий процес.
“Суди свідомо і безпідставно не залучили Кабмін до участі у справі. Це порушення прав і обов’язків уряду, оскільки ми маємо належно виконувати вимоги Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та забезпечувати дотримання й виконання міжнародних зобов’язань. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль ще навесні доручив Мін’юсту здійснювати представництво в суді. Ми невідкладно підготували документи, і справу слухатимуть уже на початку наступного року — 23 січня”, — зазначила Олена Вакуленко, директорка Департаменту з питань судової практики Мін’юсту.
Дійсно, за розпорядженням прем’єра Дениса Шмигаля Мін’юст подав апеляцію в інтересах Кабміну, аби оскаржити рішення першої інстанції та довести своє право на захист інтересів України. Але апеляцію спершу не прийняли. Довелося йти до Верховного Суду й виборювати це право. Зрештою вдалося — і справу відкрили.
Тому зараз рішення першої інстанції знову оскаржують у Шостому апеляційному суді. Переглядає справу трійка суддів: Михайло Кобаль, Наталія Бужак, Любов Костюк.
Спроба виграти цей судовий процес — це останній (!) шанс для уряду захистити культурну спадщину світового значення у справі з «Л-Капітал».
По суті, тоді як Україна йде до членства в ЄС, ми не можемо як держава виконати міжнародні договори. І тут питання й до судової реформи.
Статус зобов’язує: Україна стала віцеголовою Комітету ЮНЕСКО
Поки в суді тривають бої за пам’ятку ЮНЕСКО, ми як країна вперше стали віцеголовою Комітету ЮНЕСКО із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
Стосовно справи з “Л-Капітал”, то він наголосив:
“Кожна держава-сторона Конвенції зобов’язана не завдавати шкоди спадщині, яка розміщена на території інших держав-сторін. Тож Мінкульт попросив МЗС надати позиції щодо виконання рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також щодо потенційного порушення норм міжнародного законодавства в цьому випадку”.
Доповідь першої леді Олени Зеленської
Відповідно, в руках суддів опиниться не лише доля без перебільшення знакової пам’ятки України і світу, а й імідж держави.
“Додаткова висотність — це не лише зіпсовані краєвиди. Висотність створює тиск на ґрунти, і від цього можуть руйнуватися пам’ятки. Саме ущільнення ґрунтів через перевантаженість висотними будівлями викликає загрозу вилучення пам’ятки з-під охорони ЮНЕСКО. Ця справа тягнеться не один рік. Громада і журналісти мають стежити за тим, як тривають судові засідання, а Мін’юст забезпечити гідне представництво інтересів держави і захистити пам’ятку, яка важлива не лише для нас, українців, а й для всього світу», — каже киянка Ірина Вільчинська, яка раніше працювала в науково-дослідному інституті “Свята Софія”.
Нагадаємо, на сайті уряду оприлюднили проєкт постанови, який дублює норми скандальної містобудівної “реформи” 5655. Експерти наголошують, що і законопроєкт, і проєкт урядової постанови створює ризики для збереження культурної спадщини. Свої застереження щодо цих ініціатив висловило і Міністерство культури.
Спеціально для “Лівого берега“.
