Зубко Юрій Григорович

Життєпис

Зубко Юрій – депутат Київської міськради VІІІ та ІX скликань. У 2020 році обраний від партії “Батьківщина” у Київраду (округ #4, Деснянський район), це при тому, що у попередньому скликанні політик представляв Блок Петра Порошенка (“Європейську солідарність”).

Зубко у Київраді ІX скликання став заступником голови комісії з питань архітектури, містопланування та земельних відносин. На момент балотування працював заступником директора з питань регіонального розвитку товариства “Дніпропроект”.

Як представник “Батьківщини” політик став співавтором невідкладного проєкту рішення, яким пропонувалось, щоб Київрада припинила оскаржувати у суді резонансні наміри забудовників знищити екосистему південних Осокорків. Більше того, коли Київрада розглядала бюджет міста Києва на 2022 рік і депутати обговорювали можливість підняти орендну ставку для забудовників, то Зубко заявив, що це треба обговорити із забудовниками, бо вони “теж мешканці Києва”.

А коли Зубко представляв Блок Петра Порошенка, депутат утримався під час голосування за створення Музею на Поштовій, де знайшли залишки вулиць часів Київської Русі. Депутати столиці мали б захищати такі знахідки від знищення з боку забудовника, який вирішив побудувати ТРЦ. У цій справі забудовник був пов’язаний із “завгоспом” часів Януковича – Андрієм Кравцем, який очолював Державне управління справами.

Раніше був керуючим справами приватного акціонерного товариства “Холдингової компанії “Київміськбуд” та працював заступником директора департаменту капітального будівництва Міністерства оборони. Входив до складу кваліфікаційної комісії військових судів.

Політик був народним депутатом (V скликання) і представляв Соцпартію України, яку очолював тоді Олександр Мороз. У подальшому Соцпартію заборонили через суд як проросійську.

Хронологія подій

У 2025 році аналітики Руху ЧЕСНО підрахували, що Зубко голосував за більшість рішень з корупційними ризиками (туалетні схеми), про які після розслідування “Чисте місто” Національного антикорупційного бюро України стало відомо громадськості.

Депутат голосував за перейменування частини вулиці Лаврської (від площі Слави до вулиці Добровольчих батальйонів) на честь гетьмана Івана Мазепи. Іншій частині вулиці, (від вулиці Добровольчих батальйонів до Наводницької площі) повернули історичну назву. Тепер це вулиця Новонаводницька. Кияни виступили за перейменування вулиці ще з 2017 року і подали відповідну петицію, але її роками не розглядали. Після повномасштабного вторгнення Андрій Лупак у 2022 році знову подав петицію і з огляду на те, що обставини змінилися, політики були вимушені її розглянути. Варто нагадати, що перейменування частини вулиці Івана Мазепи на вулицю Лаврську в 2010 році відбулося на догоду державному зраднику Віктору Януковичу та патріарху Кирилу з порушенням Регламенту Київради.

У 2024 році політик підтримав поновлення договору оренди під забудову поряд з урочищем Китаїв. Цю ділянку незаконно передали в оренду завдяки переробці документів в часи головування Леоніда Черновецького. І таких ділянок було кілька. Їх резервували для розширення території природно-заповідного фонду. Заплановане будівництво суперечить генплану Києва. Петиція про відмову у поновлення оренди і захист урочища Китаїв від забудови набрала майже 8 700 голосів і для 2024 року це був рекорд. Не дивлячись на все це, Київрада поновила оренду в інтересах екс-заступника голови КМДА Віталія Кличка – Ігоря Ніконова.

Зубко голосував за проєкт рішення, яким  передала ділянку на проспекті Георгія Нарбута під будівництво житлового комплексу всупереч генплану Києва. Менш ніж за рік до цього голосування, Київрада, попри протести громадськості, затвердила детальний план території частини промрайону Воскресенський, який суперечить генплану Києва. Основна мета цього документу на момент прийняття – забудова житловими будинками частини промзони в інтересах забудовника “Stolitsa Group”.  Цього забудовника пов’язують із спонсоркою “Батьківщини” Владою Молчановою.

Цього ж року депутат підтримав рішення Київради, яке суперечило генплану Києва режимам використання історичного ареалу міста, легалізувало будівництво другої черги торгово-розважального центру Ocean Plaza в охоронній зоні “Літаючої тарілки”, висотний ЖК А136 Highlight Tower від групи DIM в партнерстві з Денисом Комарницьким та ряд інших. Найбільше обурення громадськості у ДПТ в районі Либідської викликали наміри побудувати шосе поверх річки Либідь.

У 2023 році Зубко проголосував за проєкт рішення, яким Київрада передала товариству “ГЮВЕКСХАУС” ділянку на Оболоні. У парку Наталка на цій ділянці проводили незаконні роботи – звели прибудову до кесону не маючи жодних прав на землю. Кесон – це бетонна споруда у формі субмарини висотою 17 метрів, яка розташована в парку “Наталка” на Оболоні. Її ще називають “Труба”, “Сталінське метро”, “Підводний човен”. Споруді майже 100 років, будувалась вона в умовах повної секретності, адже мала бути важливим стратегічним об’єктом – це одна з частин недобудованого підземного тунелю під Дніпром.

Це питання особисто адвокатував міський голова Віталій Кличко навіть попри те, що проти порушника відкрили кримінальне провадження. Кличко повідомив, що будівництво веде його знайомий. Голос міського голови був вирішальним, бо за це питання віддали 61 голос. Таким чином товариство отримало в оренду землю на 10 років площею 1,28 га під ресторан або інші комерційні об’єкти.

Цього ж року Зубко голосував за перейменування станції метро “Площа Льва Толстого” на “Площу Українських героїв”. Рішення депутати прийняли на основі рейтингового голосування у застосунку “Київ цифровий”. Варто зазначити, що така назва була обумовлена ще й тим, що ця станція – наступна після “Майдану Незалежності”. Назву на станції написали шрифтом, який розробив Богдан Гдаль. Шрифт поєднав оригінальні історичні форми деяких літер, та стиль з початку 20 століття епохи Нарбута і Кричевського.

Проголосував за побудову паркінгу на вул. Прирічній поблизу коси на Дніпрі – Собаче Гирло. Цей паркінг кияни назвали “аквапаркінгом”, бо триповерховий паркінг з можливістю використання підземного поверху як протирадіаційного укриття, запланували побудувати на ділянці, яку затоплює Дніпро при весняних повенях.

Розвиток інфраструктури поблизу Дніпра пов’язують із тим, що на косі у приватній власності є земля забудовника Ігоря Мазепи.

Передати законно ділянку під будівництво паркінгу було неможливо, бо там немає ані затвердженого детального плану території, ані плану зонування. Київська міська державна адміністрація підготувала проєкт, яким передбачалося надання ділянки для “розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (розміщення лінійних об’єктів транспортної інфраструктури)”. Тобто, проєкт рішення відповідає вимогам законодавства, але він не дозволяє будівництво паркінгу.

Далі на прохання комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ”, земельна комісія надала рекомендацію прибрати усюди в тексті формулювання “розміщення лінійних об’єктів транспортної інфраструктури” – і Київрада передала ділянку з її врахуванням. Тобто, рішення стало незаконним, але вже дозволяє будівництво бажаного паркінгу.

У 2021 році політик проголосував за передачу орендованої ділянки іншого користувача до товариства “Женсан” Вагіфа Алієва, як нового власника магазину з кафе на ділянці. Але на представленому під час засідання слайді було чудово видно, що ще за два роки до цього ніякої будівлі на ділянці вже не було – там залишалися лише руїни окремих стін.

Депутатам було відомо і про незаконність передачі ділянки в часи мера Олександра Омельченка, і про протести захисників парку Кіото, і про те, що на ділянці вже відбувається будівництво. Але рішення все одно з третього разу набрало мінімально необхідну кількість голосів і було прийнято.

Зубко став співавтором невідкладного проєкту рішення, яким пропонувалось, щоб Київрада припинила оскаржувати у суді резонансні наміри забудовників знищити екосистему південних Осокорків.

Також цього року депутат підтримав передачу ділянки спортивного комплексу “Наука” для будівництва житлового комплексу замість стадіону на бульварі Вернадського. При цьому у рішенні посилалися на затверджений в 2015 році детальний план території, який грубо порушував як положення Генплану міста, так і програми розвитку зелених зон – ділянка була частиною спортивного парку. Будівництво на зазначеній ділянці було серед “понятійок” Дениса Комарницького, оприлюднений Гео Леросом в 2020 році. У 2015 році цей ДПТ приймався для легалізації незаконного будівництва ЖК “Академ Парк” від Укрбуду Максима Микитася.

Коли Київрада розглядала бюджет міста Києва на 2022 рік і депутати обговорювали можливість підняти орендну ставку для забудовників, то Зубко заявив, що це треба обговорити із забудовниками, бо вони “теж мешканці Києва”.

У 2020 році обраний від партії “Батьківщина” у Київраду (округ #5, Дніпровський район) та став заступником голови Постійної комісії з питань архітектури, містопланування та земельних відносин. На момент балотування працював заступником директора з регіонального розвитку “НВФ Дніпропроект”.

У 2018 році Зубко утримався під час голосування за створення Музею на Поштовій, де знайшли залишки вулиць часів Київської Русі. Депутати столиці мали б захищати такі знахідки від знищення з боку забудовника, який вирішив побудувати ТРЦ. Тоді за це питання забракло 5 голосів.

У 2017 році пішов з посади керуючого справами приватного акціонерного товариства “ХК “Київміськбуд”.

Суд розглядав протокол про адміністративне правопорушення щодо Юрія Зубко за ч. 1 ст. 172-7 (неповідомлення про конфлікт інтересів) та ч. 2 ст. 172-7 (прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів) КУпАП. Депутата звинувачували у тому, що він, будучи керуючим справами приватного акціонерного товариства “ХК “Київміськбуд”, не повідомив про конфлікт інтересів та проголосував у Київраді за рішення про поновлення договору оренди для цього товариства під забудову. Суд зазначив, що Зубко не є акціонером фірми, а 80 відсотків акцій підприємства належать територіальній громаді міста Києва. Таким чином, Зубко представляв інтереси громади і голосуючи в Київраді, і перебуваючи на посаді керуючого справами ПАТ “ХК “Київміськбуд”, а конфлікту між приватним інтересом та службовими повноваженнями не було. З огляду на це, суд постановив закрити провадження у справі щодо Юрія Зубко, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У 2016 році видання “Бігус.інфо” оприлюднило розслідування, відповідно до якого Юрій Зубко одночасно обіймав посаду члена містобудівної комісії Київради та керуючого справами ПАТ “ХК “Київміськбуд”. Як член профільної комісії він був зобов’язаний контролювати дотримання мораторію на будівництво в охоронній зоні заповідника “Києво-Печерська Лавра”, однак не зупинив порушення з боку компанії-роботодавця “Київміськбуд”. У результаті “Київміськбуд” розпочав зведення 17-поверхівки на історичних валах по вул. Лейпцизькій, 13 без дозволу Мінкульту та з перевищенням обмежень Генплану щодо висотності. Поєднання представницьких повноважень у міськраді з керівною посадою у компанії-забудовнику містить ознаки конфлікту інтересів.

Цього ж року представник “Самопомочі” депутат Сергій Гусовський заявив, що Зубко який на той момент був керуючим справами “Київміськбуду”, голосував за те, щоб звільнити “Київміськбуд” від сплати 10 млн грн. Таким чином політик міг голосувати за це питання за наявного конфлікту інтересів. Важливо зазначити, що за це питання проголосував 61 депутат – це мінімально необхідна кількість голосів, щоб рішення набрало сили.

У 2015 році Зубко пройшов у Київраду від “Блоку Петра Порошенка”. На момент балотування був директором приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд”.

У 2012 році став керуючим справами приватного акціонерного товариства “Холдингової компанії “Київміськбуд”.

Пішов з посади заступника директора департаменту капітального будівництва Міністерства оборони.

У 2010 році обійняв посаду заступника директора департаменту капітального будівництва Міністерства оборони.

У 2007 році балотувався у Верховну Раду від “Соціалістичної партії України” (№ 25 у виборчому списку), але не пройшов.

Пішов з посади члена кваліфікаційної комісії військових судів України.

У 2006 році пройшов у Верховну Раду від “Соціалістичної партії України” (№ 36 у виборчому списку). На момент балотування був тимчасово безробітний. Політик після обрання увійшов до складу Комітету з питань бюджету.

Пішов з посади першого заступника голови Комітету ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в інших країнах.

У 2002 році балотувався у парламент від блоку “Єдність” (№ 13 у виборчому списку), але не пройшов. На той момент був першим заступником голови Комітету ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабміні, заступник голови Української партії Справедливості – Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців.

У 2000 році увійшов до складу кваліфікаційної комісії військових судів України.

У 1998 році балотувався у Верховну Раду від блоку “Трудова Україна” (№ 17 у виборчому списку), але не пройшов

У 1992 році став першим заступником голови Комітету ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в інших країнах.

З 1983 по 1985 рік служив у Збройних силах СРСР, пройшов війну в Афганістані. Був заступником командира групи загону спеціального призначення.

 Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.