Геращенко Ірина Володимирівна
Фракція політичної партії "Європейська солідарність"
Зелений колір – голосування за корисні і проти шкідливих проєктів, червоний – проти корисних і за шкідливі проєкти. Жовтий – утримався. Темно-сірий – картка в слоті, але депутат не голосував або депутат відсутній.
Зелений колір – голосування за корисні і проти шкідливих проєктів, червоний – проти корисних і за шкідливі проєкти. Жовтий – утримався. Темно-сірий – картка в слоті, але депутат не голосував або депутат відсутній.
Життєпис
Ірина Геращенко – народний депутат України VI–IX скликань. Входила до фракцій “Наша Україна – Народна самооборона” (2007–2012), УДАР (2012–2014), Блок Петра Порошенка (2014–2019). У 2019 році обрана від партії “Європейська солідарність” (#3 у списку), увійшла до Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Співголова фракції “Європейська солідарність”.
Завдяки політичним зв’язкам Ірина Геращенко змогла перейти з ролі журналіста в політичний істеблішмент, отримати посади прессекретаря, керівників фракцій, парламентських комітетів, а також вийти в топ національної політики. Її союз з експрезидентами Віктором Ющенком та Петром Порошенком та керівництвом ключових партій дав їй доступ до впливових рішень, підвищував авторитет і самостійність, що зробило її впливовим гравцем у парламенті.
Загалом політична діяльність Ірини Геращенко часто супроводжується гострими конфліктами, особливо у відносинах з депутатами з партії “Слуга народу”. Вона публічно відстоює свої позиції, іноді у гострій формі, що викликає резонанс у ЗМІ та парламенті. Значну частину скандалів можна розглядати як прояв політичної боротьби чи ідеологічних розбіжностей.
Геращенко беззастережно підтримує лідера ЄС, щодо якого Національне антикорупційне бюро України розслідує дві справи. Петру Порошенку висунуті обвинувачення у двох ключових справах: перша пов’язана з корупцією під час придбання нафтопродуктопроводу через посередництво Віктора Медведчука, який згодом був повернений у власність держави; друга стосується закупівлі вугілля у підконтрольних “ДНР/ЛНР”, що кваліфікується як державна зрада та підтримка сепаратистів. Обидві справи є основними корупційними обвинуваченнями на його адресу.
Хронологія подій
У 2025 році, попри те, що НАБУ та САП ведуть справи щодо Порошенка, голосувала проти законопроєкту, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій закон становив пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів.
Також підтримала законопроєкт про відновлення відкритості парламентських комітетів (#11321).
У тому ж році утрималась під час голосування за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки.
У 2024 році підтримала закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371).
У тому ж році утрималась при голосуванні за законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики.
У 2023 році не брала участь у голосуванні за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу. Цей проєкт адвокатували “Пацієни України”.
У тому ж році підтримала законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики Росії та деколонізує місцеві назви.
У 2022 році не підтримала законопроєкт про містобудівну “реформу” (#5655), яку розкритикували ЗМІ і громадський сектор, а Європарламент застеріг президента від його підписання.
Підтримала законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”. Не брала участь у голосуванні за проєкт про заборону проросійських партій (#7172-1).
У 2019 році обрана народним депутатом України за списком партії “Європейська солідарність” (#3). Увійшла до Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Співголова фракції “Європейська солідарність”. Коли народна депутатка порівняла нардепів із “зеленими чоловічками”, які окупували Крим, то більшість у профільному комітеті підтримала пропозицію видалити Геращенко з 5 засідань ради.
У тому ж році увійшла до президії і центральної політради партії “Європейська Солідарність”.
Депутатська картка Ірини Геращенко голосувала під час пленарного засідання у той час, як вона перебувала в Одесі. Про це повідомляв Рух ЧЕСНО. У тому ж році утрималась при голосуванні за законопроєкт щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).
У 2017 році журналісти “Схем” з’ясували, що Геращенко, разом з іншими представниками України на переговорах у Мінську, літала на зустрічі Тристоронньої контактної групи чартерним рейсом на літаку, який належав олігарху Віктору Пінчуку, а не державним авіарейсом.
У 2016 році обрана першим заступником Голови Верховної Ради України, стала першою жінкою на цій посаді.
У 2014 році обрана народним депутатом України від Блоку Петра Порошенка (#9 у списку). Була Головою Комітету з питань європейської інтеграції, а згодом першим заступником Голови Верховної Ради України. Входила до складу української делегації в ПАРЄ.
У тому ж році призначена уповноваженою президента з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях.
У 2012 році обрана народним депутатом України від партії УДАР (#6 у списку). Була першим заступником голови Комітету з питань європейської інтеграції.
У 2007 році обрана народним депутатом України від блоку “Наша Україна – Народна самооборона” (у списку #19). Була головою підкомітету з питань інформаційного забезпечення інтеграційних процесів Комітету з питань європейської інтеграції.
У 2006 році призначена президентом інформаційного агентства УНІАН.
У 2002‒2006 роках була прессекретарем народного депутата, а згодом – президента України Віктора Ющенка.
У 2000 році після викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе зняла репортаж на телеканалі “Інтер” про те, що його бачили у Львові після зникнення.
У 1998–2001 роках працювала кореспонденткою, а згодом очолила редакцію відділу політики у службі новин телеканалу “Інтер”.
Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.
Читати далі
Голосування
За
- Визнання Революції Гідності одним з ключових моментів державотворення (2739)
- Про судоустрій і статус суддів (3711-д)
- Про Смарагдову мережу (4461)
- За зменшення промислових викидів (4167)
- Про деанонсування деяких угод в рамках договорів Співдружності Незалежних Держав (СНД) (0101)
- Ратифікація Стамбульської конвенції (0157)
- Про відновлення декларування (9534)
- Про забезпечення Конституційних прав на життя, здоров’я і довкілля (6004-д)
Проти
Утримався/утрималася
- Фейкове скасування депутатської недоторканості (2237)
- Про криміналізацію кнопкодавства (2148)
- Корупційні схеми під виглядом змін, які треба інвесторам (9627)
- Скасування Господарського кодексу (6013)
- Законопроєкт про Закарпаття. Уряд за поданням ВА може забирати в громадян майно (9549)
- Можливість будувати вітряки у Карпатах (правка №1) (13174)
Не голосував/не голосувала
Відсутній/відсутня
- Наступ на журналістську діяльність через розголошення суспільно важливої інформації з реєстрів (10242)
- Обнулення претензій до забудовників лісів та узбереж (12089)
- Про притягнення до адмінвідповідальності будь-якого громадянина, який ототожнює адвоката з клієнтом (12320)
- Засудження протестів на Банковій (5295)
- Вимога вносити гроші з бюджету на депозит суду, коли прокуратура хоче повернути ліси чи узбережжя (правка №899) (14000)