Відтепер, якщо дитина навчалася в закладі освіти за кордоном і має документ з оцінками, українська школа автоматично визнає ці результати. Це критично важливо для дітей, які перебувають за кордоном, але хочуть отримати український документ про освіту або повернутися до навчання в Україні без втрати класу чи року. Верифікація шкіл – добровільна, але не всі навчальні заклади зможуть її пройти. Відмовлятимуть в першу чергу тим, де викладання ведеться російською або де відчутні російські впливи.
Поки Росія депортує- викрадає українських дітей з України і знищує їхню ідентичність, “русский мір” полює на українських дітей за кордоном. У дослідженні “Українські суботні і недільні школи за кордоном: відповіді на виклики війни”, проведеному Міжнародним інститутом освіти, науки і зв’язків з діаспорою при Львівській Політехніці виявили кілька викликів, пов’язаних російським впливом.
Найбільший руйнівний ефект діяльності росіян і москвофільських організацій спостерігають у Німеччині, найменший – у Польщі. Російські та проросійські заклади в Європі після 24 лютого 2022 року нерідко мімікрують під українські школи, відкриваючи так звані “українські класи”. Такі зафіксували у Німеччині, Франції, Британії. Наші освітяни викривають ці випадки, попереджають батьків і дітей про шахрайство, звертаються до правоохоронних органів та місцевої влади. Часто самі батьки віддають дітей до російських шкіл, не усвідомлюючи загрози.
Один з авторів дослідження науковий співробітник Міжнародного інституту освіти при Львівській Політехніці Назар Данчишин розповідає, що часто російські та проросійські організації Європи впливають на дітей, організовуючи заходи, які маскують під “культурні” чи “освітні” ініціативи.
Одним з найбільших викликів для навчання стало прибуття російськомовних переселенців за кордон. Про цю проблему говорять директори суботніх та недільних шкіл. У діаспорі вживання російської – табу. Також російська мова викликала стрес у дітей, які мали психологічні травми через вторгнення і стикнулися з російськомовними дітьми за кордоном, які теж опинилися там через війну.
Це відкрило очі на рівень русифікації в Україні та поклало початок спроб українізувати такі родини й передусім дітей, які прибули до українських шкіл за кордоном. Російськомовність ставала конфліктом – через несприйняття деяких дітей, з одного боку, з гострими реакціями на мову. І водночас з тим, що багато дітей говорили саме російською. Каменем спотикання у процесі переходу українських учнів за кордоном на спілкування мовою своєї держави найчастіше є позиція і дивна поведінка їхніх батьків, які вперто продовжують розмовляти з дітьми російською, аргументуючи “нам так удобно,
– пишуть автори дослідження.
Багато дітей зі східних та південних областей України, які виросли у російськомовному середовищі, потрапивши за кордон, почали відкривати для себе не лише українські культурні традиції, а й Україну загалом. Щоб прищепити національні традиції до різних культурних акцій залучають батьків і навіть бабусь. Часто саме з дітей починається українізація родин.
На початку в жовтні 2022-го один хлопчик говорив, що ніколи не чув української мови, що він не знає хто такий Тарас Шевченко. Він вважав, що українська мова – це мова десь на заході тих бандерівців, які живуть в горах. І в травні минулого року на шевченківських читання він стояв у своїй першій вишиванці і розказував вірш Шевченка “Заповіт”. І ми його запитали, чи він відчув якісь зміни? А він сказав: “Здається, я став людиною”. Це сказала дитина 12 років”,
– розповіла координатор однієї із школи в Німеччині.
Голова Світової Координаційної Виховно-Oсвітньої Pади при Світовому Конґресі Українців Любов Любчик стверджує, що натомість не в усіх діаспорних школах розуміють, що навчання в них має вестися виключно українською мовою:
Тому у процесі верифікації шкіл Міносвіти є критерії: у школах має бути тільки українська мова, українознавчий компонент (вивчення української мови, літератури та історії) і дипломовані вчителі.За словами Любчик, освіта для дітей за кордоном – це не тільки про ідентичність, про знання мови, а також нацбезпека і боротьба з дезінформацією.Ще одним з викликів для збереження українських дітей за кордоном є й те, що російська мова акредитована як друга іноземна в більшості освітніх систем Європи. Часто аби полегшити собі навчання українські діти обирають російську. Тому українські освітяни та об’єднання українців за кордоном лобіюють інтеграцію української мови в освітні програми західних шкіл. З нового навчального року вперше українську як другу іноземну ввели у кількох регіонах Франції. Пілотний проєкт стартує у чотирьох округах – Парижі, Версалі, Кретейлі та Альпи-Маритімі (Ніцца). Торік українську як другу іноземну запровадили в німецькій землі Гессен. З 1 вересня цього року учні 7–8 класів у Польщі отримали можливість офіційно вивчати українську мову як другу іноземну.
Але водночас російська пропаганда відчутна в певних навчальних дисциплінах загальноосвітніх шкіл Європи – історії та географії. Часто європейські підручники просочені радянськими наративами і підходами. Українські освітяни звертаються до європейських колег, аби виправити ситуацію, проводять “уроки правдивої історії України”. Також з цим працюють в Українському інституті та Бюро-обсерваторії з викладання історії в Європі, де заступником обрали колишнього заступника міністра освіти Михайла Винницького.
Нині за кордоном працює 500 українознавчих осередків у 85 країнах світу. По суті – ці школи одна з небагатьох можливостей зберегти зв’язок з Україною і ідентичність. Білінгвальних шкіл, де діти повноцінно можуть вчитися українською не так багато. Вони є в Угорщині, Естонії, Німеччині та Польщі.
Майже чотири роки повномасштабного вторгнення показали, що дітям важко одночасно вчитися у двох системах освіти – місцевій і українській. Минулого року директори онлайн-шкіл заявляли, що батьки стали масово відмовлялися від навчання онлайн в українській системі освіти через подвійне навантаження на дитину. За даними Міносвіти, майже третина з понад 2 млн українських учнів за кордоном минулого навчального року продовжували дистанційно навчатися в українських школах.
Директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка” Ірина Ключковська переконана, що навчання у суботніх та недільних школах – одна з небагатьох доступних опцій для дітей за кордоном зберегти свою українськість і зв’язок з Україною:
З 2022 року кількість таких шкіл значно збільшилася, особливо у Європі. Дослідження “Українські суботні і недільні школи за кордоном: відповіді на виклики війни”, проведене Міжнародним інститутом освіти, науки і зв’язків з діаспорою при Львівській Політехніці показало, що найбільше їх з’явилося в Німеччині, Польщі – країнах, куди переїхала значна частина переселенців. Наприклад, у Франції до 2022 року було п’ять шкіл, зараз – 23. Їх відкривають і новоприбулі українці, й діаспора розширила і переформатувала підходи до навчання дітей в уже існуючих школах.
Директорка української суботньої школи у Гамбурзі Ольга Сукенник згадує березень 2022 року, коли на подвір’ї школи батьки вишикувалися у чергу записуватися до школи. бо почули, що є українська.
Суботню школу у Гамбурзі Сукенник відкрила разом з чоловіком 24 роки тому. Ольга вчилася у Гамбурзькому університеті, потім стала викладала у ньому українську як другу іноземну мову німцям. Але помітила, що діти українських мігрантів поступово втрачають свою українську, тому вирішила, що треба українську зберігати й у своїх. “
Ректорка Українського Вільного Університету у Мюнхені Лариса Дідковська нагадує, що з шести хвиль української міграції чотири були воєнними. “Чотири з п’яти поколінь українців, які не народжені в Україні, розмовляють українською мовою. Значить, це можливо, будучи за кордоном, зберегти свою національну ідентичність, культурну. Українські церкви, українські школи, суботні та недільні, які завгодно за форматом, завжди були фундаментом для збереження української ідентичності за кордоном”, – переконує Дідковська.
Значну роль у цьому відіграють й батьки. Українські освітяни закликають батьків за кордоном віддавати дітей до діаспорних шкіл, аби не допустити асиміляції. А також долучатися до створення суботніх та недільних шкіл за кордоном, бо ніхто, крім українців, українську ідентичність не збереже.
Стаття проєкту “Мости України” виходять у рамках партнерського проєкту “Голки” та “Главкома”.
“Мости України” – проєкт, покликаний збудувати мости між українцями, які залишаються в Україні і тими громадянами нашої держави, які з різних причин виїхали і можуть допомогти державі під час війни і у повоєнній відбудові. Мільйони українців за кордоном можуть зробити значно більше, ніж один посол, і бути амбасадорами інтересів України: адвокатувати потреби нашої держави на місцевому та національному рівнях у тих країнах, де вони зараз перебувають, промотувати українську культуру та мову у світі, а також протидіяти ворожій дезінформації в інформаційному полі.
