Ольга Айвазовська: На підготовку поствоєнних виборів Україні потрібно до 12 місяців
США заявили про необхідність проведення виборів в Україні, аргументуючи це тим, що більшість демократичних країн проводять вибори під час війни. Росія ж у свою чергу маніпулює і поширює фейки про те, що влада в Україні нібито нелегітимна. Хоча під час воєнного стану вибори проводити заборонено Конституцією. Зеленський в інтерв’ю британському журналісту Пірсу Моргану ще раніше заявляв, що під час війни не може бути жодних виборів. А посол України в США Оксана Маркарова повідомила, що Україна готова і надалі пояснювати, чому проведення виборів під час війни неможливо реалізувати.
Насправді Україна до виборів не готова. На підготовку виборів потрібно від 6 до 12 місяців після закінчення воєнного стану – розповідає Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора”, що 20 років стежить за організацією та проведенням виборів. До перших повоєнних виборів в Україні потрібно зробити аудит безпеки інфраструктури для їх проведення і ухвалити спеціальний закон У ньому мають мінімізувати вплив Росії, недопущення колаборантів до голосування та балотування проросійських партій.
Очільниця “Опора” також переконана, що українцям за кордоном, яких там зараз мільйони, треба надати можливість балотуватися до парламенту. Для цього треба зробити винятки у законодавстві, дозволивши обиратися тим, хто не живе в Україні 5 років. Також партіям варто брати у списки таких українців, аби долучати їх до участі у політичному житті в Україні і представленні голосів світового українства.
Як мінімізувати вплив Росії на вибори? Чи можливий грузинський сценарій? Чи будуть голоси українців за кордоном вирішальними на перших повоєнних виборах? Чи варто надавати виборче право діаспорі?
На ці та інші питання Ольга Айвазовська відповідає у проєкті громадської ініціативи “Голка” – “Мости України”.














Після виборів президента в США мені було очевидно, що ми стали ближче до виборів. Бо для обраного президента обов’язковою умовою є доведення собі і суспільству власної ефективності, припинення війни. Всі деталі нам не відомі, тому обговорювати їх як доконаний факт принаймні до візиту спецпредставника Дональда Трампа з цього питання Келлога до Києва я б не стала. В публічних заявах ми чуємо, що після режиму припинення вогню, який зупинить активну фазу бойових дій, необхідно провести вибори, щоб новий або переобраний глава держави мав повноваження підписувати документи, які стосуються війни і миру.
Американська адміністрація має власне бачення послідовності дій. Російська Федерація, яка хоче знищити нас і в політичний спосіб під час цієї кампанії, коли ми будемо найслабші, має інше бачення. Але їх об'єднує це слово “вибори”.
Питання полягає в тому, де ми, що робимо сьогодні і будемо робити завтра за будь-якого сценарію. Коли почнеться повноцінний політичний процес, чи будемо готові захистити незалежність на наступних етапах розвитку державності і не допустити втручання Росії в політику. Захопити державу політично, особливо в момент виснаження, легше і дешевше, ніж проводити масовані наступальні дії і надалі.






















































В 2014 році на президентських виборах у громадян за кордоном теж було велике бажання голосувати і це було 75 тисяч. Зараз – 7 млн, з яких понад 60% мають виборчі права. В новій реальності українців багато, а дільниць і можливості голосувати замало. Тому треба створювати нові правові умови.
Якщо говорити про вибори в Україні, перше – потрібно визначитись, на якій території ми можемо їх організувати, навіть після режиму припинення вогню. Для цього має бути аудит безпеки по всій країні: чи є інфраструктура, у тому числі в разі обстрілів в день виборів або безкінечних сирен. Якщо це школа або громада близько до потенційних обстрілів? В день голосування Росія може йти на ескалацію, то тоді там треба збудувати шелтери. Жертви можуть делегітимізовувати процес або його паралізувати: один обстріл в день виборів може призвести до падіння явки по всій країні.
Має бути спеціальний окремий закон, який створює основу для реалізації права в нових умовах. Для когось – це голосування за кордоном, для когось – неподалік від лінії розмежування. Для когось – участь у виборах людини, яка ще не засуджена, але вже відбуваються слідчі дії і є підстави вважати, що вона чинила воєнні злочини або злочини в контексті шкоди нацбезпеці. У нас є заборонені партії. Але ці політики можуть трансформуватись в іншу політичну силу і йти на вибори. Чи може це нести загрозу нацбезпеці? Так, і для цього має бути рішення. Також, чи насправді ми підходимо люстраційним методом до перших повоєнних виборів. Такої дискусії зараз немає.


Дані дослідження Київського міжнародного інституту соціології на замовлення Громадянської мережі ОПОРА, проведеного з 5 вересня до 7 жовтня 2024 року








































У нас нова реальність, в якій Україна ще не була, і ще й є безпекові виклики, які ціну помилки множать в рази. Тому питання організації виборів пов’язане не лише з роллю правоохоронних органів і забезпечення правопорядку на виборчих дільницях, а й протидії втручання Росії через ІПСО, кампанії на розкол суспільства і з більшим впливом привести до перемоги потрібного їй кандидата.
Європейський Союз не знає відповіді на ці питання. Ми мусимо себе убезпечити, підготувати юридичну базу, яка специфічно буде мати разове застосування під перші вибори після завершення активної фази війни чи бойових дій. І друге, створити умови, коли ця свобода слова і волевиявлення буде забезпечена, а не імітована.


Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора” і співзасновниця “Голки” Маргарита Ситник. Фото громадської ініціативи “Голка”


























Нам треба бути готовими, що грузинський сценарій для нас дуже реалістичний. Ми пережили за ці роки війни набагато страшнішу трагедію. Запит на мир може трансформуватись в політичні проєкти, які будуть вам говорити: “ми за мир, ми проти війни, ми проти Росії навіть, але давайте шукати не шлях до ЄС чи НАТО, а свою окрему безпечну історію розвитку і згодом порозуміння”.
Грузія озвучувала після війни тези, включно устами реформаторів уряду Саакашвілі, що ми не маємо більше створювати проблем для Росії. Тобто мета – не будити звіра. Але не будити звіра – це інколи означає прийняти його в овечій шкурі.


Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора” Фото громадської ініціативи “Голка”


























Зараз ця угода розірвана. Ті, хто мають голос, інколи використовують його не з метою допомогти Україні вистояти, зробити реальну реформу чи звернути увагу на реальну проблему, а щоб підняти хайп і впізнаваність.
Це вже повноцінний політичний процес, мета якого розділити людей на своїх і чужих.
Перше, що відбувається, сегментація. Це свій, це чужий, а це, як політтехнологи люблять казати, “болото” – ті, які не визначились. Будь-яка кампанія направлена саме на цю групу. І з нею найбільше потрібно працювати: пояснювати, хто є хто, чи це дійсно звір, чи це вівця.
Історія страху війни породжує нераціональні рішення, які неможна допустити на перших повоєнних виборах.




























У нас законодавством передбачено, що людина має 5 років жити в Україні, щоб балотуватися. У нас є ценз осілості. У ВР вже зареєстрували підготовлений нами законопроєкт, де йдеться про винятки для громадян, які через форс-мажорні обставини під час війни виїхали за кордон і там перебували певний період часу, порушуючи ценз осілості.


Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора” і співзасновниця “Голки” Маргарита Ситник. Фото громадської ініціативи “Голка”














Тобто на ці екстраординарні вибори потрібні певні винятки. Крім цензу осілості, ще й екстраординарна кількість виборчих дільниць і процедура реєстрації громадян за кордоном. Наприклад, якщо ви хочете голосувати, але не стоїте на консульському обліку, це неможливо. Тому можна передбачити активну форму реєстрації, зміни виборчої адреси на закордонний виборчий округ. Тобто, ви, як громадянин, який там живе, не стаєте на консульський облік, бо не хочете чи не можете, але змінюєте виборчу адресу і голосуєте за кордоном з власної волі, а це не робить за вас держава, шукаючи ваші дані, питаючи, де ви. Це активна форма реєстрації з власної волі громадянина. І вона може бути організована просто.


























Реальність така: якщо ми готові до найгіршого сценарію, витримаємо. Якщо живемо в рожевих ілюзіях, що нас пронесе, це будуть найгірші вибори. Ці вибори будуть виборами виживання, легітимності, незалежності. Якщо буде обрана особа і її спосіб чи чистота обрання буде поставлена під питання, ми втратимо дуже багато. Можливо, все. Тому що, лідери держав відмовлятимуться спілкуватися з новообраним чи переобраним лідером. І все, це failed state.


























Я сама в Варшаві в шелтері спілкувалася з українською переселенкою з Донецька, яка виражала антиукраїнські позиції. Мені було глибоко неприємно. Але це не означає, що ми маємо спочатку проводити тестування з української мови чи української позиції, щоб отримати виборче право. Тому що це нацизм в певній мірі. Наше критичне мислення має працювати не на позбавлення виборчих прав тих, хто нам здається не дуже проукраїнським, а створення умов для голосування всіх, хто мають громадянську позицію. Якщо ми зараз записуємо інтерв’ю в Бучі, яку знає весь світ, це означає, що все ж таки проукраїнських, активних громадян набагато більше, ніж злочинців. Бо Україна ще стоїть.


Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора” Фото громадської ініціативи “Голка”


























Нам треба розібратися з тими громадянами, які виїхали за кордон з 2022 року і дати їм виборче право передусім. Більше того, є великий запит з їхнього боку на участь. Ми проводили політичні діалоги у Великобританії і Литві, де питання виборчого права для обрання нової влади, яка буде відновлювати Україну, там є актуальним.
Вони хочуть зберігати зв'язок з Україною. Є шанс, що частина з тих українців захоче повернутися фізично. Виборче право для них – це зв'язок.


























Чи можна Україну всю купити, і тому мати тільки закордонних українців для балансу? Ні. Ми маємо розглядати питання репрезентативності влади як ключове.
Тому що належний парламент – це той, який вибирається на чесних вільних виборах і репрезентує суспільство. Ми знаємо, що отакий шмат суспільства існує поза межами формальної території, але живе в цьому інформаційному просторі, надсилає сюди кошти, приїжджає сюди, забирає туди рідних, потім повертається.
Я мрію, аби наші партії були достатньо адекватні, щоб б самі запровадили квоти на представництво голосу цієї політики у себе в списку – людину, яка потенційно майбутній прем'єр чи міністр освіти. Країна не вистоїть без людей, які здатні працювати в різних секторах економіки, але які можуть бути достатньо мобільними, усвідомлюючи що Україна буде членом ЄС. Відповідно, ви можете жити там 10 років, потім відкрити тут бізнес, бо виявиться, що тут податки менші, але немає кордонів, можна возити товари, мати профіт. Чому люди окремих країн ЄС мігрують з країни в країну? Тому що там є обов'язок платити податки після певного терміну. І ви можете працювати в ІТ-секторі, жити в одній країні півроку, а тоді в іншій, де менше податків. Я переконана, що є багато нюансів, які можуть приваблювати українців після закінчення війни і навіть тих, які тривалий час перебувають там.
Довідково: Інтерв’ю “Мости України” виходять в рамках партнерського проєкту “Голки” та “Главкома“.
“Мости України” – проєкт, покликаний збудувати мости між українцями, які залишаються в україні і тими громадянами нашої держави, які з різних причин виїхали і можуть допомогти державі під час війни і у повоєнній відбудові.
Мільйони українців за кордоном можуть зробити значно більше, ніж один посол, і бути амбасадорами інтересів України: адвокатувати потреби нашої держави на місцевому та національному рівнях у тих країнах, де вони зараз перебувають, промувати українську культуру та мову в світі, а також протидіяти ворожій дезінформації в інформаційному полі.





