Венедіктова Ірина Валентинівна

Життєпис

Ірина  Венедіктова – народна депутатка України IX скликання, обрана у 2019 році від партії “Слуга народу” ( #3 у списку). У Верховній Раді була головою парламентського Комітету з питань правової політики. На початку 2020 року склала депутатські повноваження – її призначили на посаду тимчасового виконувача обов’язків директора Державного бюро розслідувань. Згодом стала Генпрокурором, однак на цій посаді не продемонструвала процесуальної незалежності.  Після повномасштабного вторгнення – призначена послом у Швейцарії. 

Хронологія подій

У 2024 році працювала як посол: приймала участь в організації візитів Володимира Зеленського до Швейцарії  та проведенню у Швейцарії Глобального саміту миру, який зібрав представників понад 100 держав та міжнародних організацій, а також сприяла  включенню України у Стратегію зовнішньої політики Швейцарії на 2024-2027 роки як пріоритетної країни. 

У 2022 році  звільнена з посади Генерального прокурора України, проте не випала з обойми влади і за кілька місяців призначена Надзвичайним і Повноважним Послом України у Швейцарії та в Ліхтенштейні. 

Перша причина відставки – Ірина Венедіктова, хоч і була максимально лояльною до бажань Банкової, постійно практикувала самоусунення від нагальних «політичних» потреб переслідувати опонентів Зеленського, зокрема, того ж таки Порошенка. Другою причиною є те, що під час ведення активних бойових дій не спромоглася забезпечити на належному рівні процесуальну фіксацію воєнних злочинів. Однак основна причина наростання напруги у відносинах з ОПУ полягала у тому, що Венедіктова постійно нарощувала «рівень порозуміння» з представниками інших фракцій, зокрема з «Європейською солідарністю», «Батьківщиною» та ОПЗЖ. 

У 2021 році звітувала у Верховній Раді про успішне проведення реформи прокуратури і переатестацію 64% прокурорів. Водночас юристи Центру протидії корупції вважають, що переатестація пройшла формально, її не пройшли лише ті, хто не склав іспит, а прокурори, до яких були питання по статках, доброчесності та етичній поведінці, успішно пройшли співбесіди. 

Цього року за ініціативою громадських активістів проти Венедіктової відкрили кримінальну справу через те, що у неї був незадекларований годинник, вартість якого могла становити 10 000 євро. Генпрокурор заявила, що це – дешева підробка.

Програла у Верховному суді справу за позовом про захист честі й гідності до “Української правди” і Центру протидії корупції. “Українська правда” стверджувала, що чоловік Венедіктової – працівник кіберполіції Денис Колесник – впливав на роботу правоохоронних органів під час її перебування на посаді директора Державного бюро розслідувань. Верховний суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки опублікована інформація є оціночним судженням, а не наклепом. 

Оголосила  підозру за “кнопкодавство” депутатові від фракції “Довіра” Владиславу Поляку.

У 2020 році  – Ірину Венедіктову призначили Генеральним прокурором. 

Того ж року деякий час нова генпрокурорка блокувала вручення підозри нардепу від “Слуги народу” Олександру Юрченку і оголосила її лише за кілька днів після оприлюднення відео з хабарем його помічнику.

Національне антикорупційне бюро України відкрило кримінальне провадження проти Венедіктової через ймовірне втручання у справу заступника голови Офісу президента Олега Татарова. Тоді за рішенням Венедіктової раптово змінили групу прокурорів у справі Татарова щодо можливої його причетності до фальсифікації експертизи у справі забудовника Максима Микитася. Венедіктова сприяла передачі справи від Національного антикорупційного бюро до Служби безпеки України. Справу проти Татарова закрили у квітні 2022 року через “процесуальні підстави”.

У грудні 2019 року склала депутатські повноваження у зв’язку з призначенням на посаду тимчасового виконувача обов’язків директора Державного бюро розслідувань. Це орган, який розслідує злочини, скоєні правоохоронцями, суддями та державними діячами. У громадського сектору виникли питання до конкурсу, який провели для обрання заступників директора ДБР, з огляду на те, що адвокат Януковича обійняв цю посаду і мав курувати справи майданівців.

Цього ж року її чоловік Денис Колесник став заступником начальника департаменту кіберполіції Нацполіції України. Проживаючи у Києві подружжя не задекларувало нерухомість якою користувалося.

У 2019 році обрана народним депутатом України від партії “Слуга народу”  (#3 у списку). У Верховній Раді була обрана головою парламентського Комітету з питань правової політики.

Була ініціаторкою внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України (#1095). Закон набув чинності 1 січня 2020 року.

Як голова Комітету з питань правової політики підтримала закон про кнопкодавство (#2148), який вперше в історії незалежної України криміналізує кнопкодавство депутатів. 

Підтримала законопроєкт про реформу прокуратури (#1032), який передбачав ліквідацію військової прокуратури і переатестацію прокурорів. 

У 2018 році стала радницею Володимира Зеленського з правових питань, входила до передвиборчого штабу Зеленського як експерт з питань реформи судової системи. 

У 2017 році невдало брала участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду – не набрала потрібної кількості балів.

У 2016 році призначена арбітром Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України і членом науково-консультативної ради при Верховному Суді.

У 2013 році здобула науковий ступінь доктора юридичних наук.

У 2005–2019 роках завідувала кафедрою цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.