Лопушанський Андрій Ярославович

Життєпис

Лопушанський Андрій — народний депутат V, VІІІ, ІХ скликань Приєднався до фракції “Європейська Солідарність”. Пройшов до парламенту у 2019 році як самовисуванець (округ #125, Львівська область) та став заступником голови Комітету з питань бюджету. На момент виборів був членом партії “Конгрес Українських Націоналістів”.

Під час передвиборчої кампанії у 2012 році встановив пам’ятник Степану Бандері у містах Турка, Сколе, Самбір та Старий Самбір, але поступився під час виборів Олегу Тягнибоку. “Українська правда” писала про те, що встановлення пам’ятників може бути своєрідним підкупом виборців, адже політик їх встановлював виключно в межах 125 виборчого округу. За рік до виборів заснував благодійний фонд імені себе. Такі іменні фонди депутати, як правило, використовують для того, щоб засівати округи і фонд Лопушанського не виняток. Але фонд працює не лише для того, щоб залучити голоси виборців на Львівщині.

Раніше політик був народним депутатом за списком “Нашої України”. Син політика – Андре Лопушанський – у 20 років балотувався до Київради від “Європейської солідарності”. На окрузі, який охоплює район Троєщина, поширювали листівки із пропозиціями відпочити в Трускавці в готелі Лопушанських “Женева”. Запрошення було від благодійного фонду батька Лопушанського А, але це було розраховано на те, щоб у виборців склалося враження, ніби їх запрошує на відпочинок не депутат Андрій Лопушанський, а його син – кандидат Андре.  

Другому сину нардепа – Артуру вручили підозру – ДБР звинувачує його у розкраданні бюджетних коштів однієї з громад Львівщини.

З 2005 по 2014 рік кілька разів обіймав посаду першого заступника голови правління НАК “Нафтогаз”. Коли до влади прийшов янукович, Лопушанський брав відпустку по догляду за дитиною, щоб уникнути звільнення. Після того як він став народним депутатом були питання до закупівель, які проводив “Нафтогаз”. Журналісти “Наших грошей” підозрюють, що безпекою українців нехтували, щоб зробити закупівлі у фірми з орбіти Лопушанського.

Політик – кум колишнього голови “Нафтогазу” Олексія Івченка.

Хронологія подій

У 2025 році утримався при голосуванні за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

У сім’ї Лопушанських провели обшуки. Державне бюро розслідувань підозрює сина нардепа Артура в схемі, яка пов’язана із виведенням майже мільйона гривень бюджетних коштів. Мова про бюджет Верхньосиньовидненської селищної ради. Схему задокументували у 2019 році. “Європейська солідарність” заявила про політичний тиск. Сину політика вручили підозру.

У 2024 році підтримав законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України агресію (#8371).

Цього ж року компанія з орбіти народного депутата “Лаяр сіті” отримувала кошти з держзамовлень – увійшла до трійки лідерів за рівнем доходів у сфері гастроіндустрії – харчування для держустанов.

У 2023 році проголосував за закон про деколонізацію географічних назв, який передбачав зміну топонімів, пов’язаних з державою-агресором та її імперською політикою (проєкт 7253).

У 2022 році проголосував проти законопроєкту (#5655), який  розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціатив висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів.

Підтримав заборону проросійських партій та ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва.

У 2020 році до Київради у списку “Європейської солідарності” балотувався син народного депутата Андре Лопушанський, який народився у Франції і на момент балотування був двадцятирічним і мав лише загальну середню освіту.

У 2019 році пройшов до парламенту як самовисуванець (округ #125, Львівська область) та став заступником голови Комітету з питань бюджету. На момент виборів був членом партії “Конгрес Українських Націоналістів”. Приєднався до фракції “Європейська Солідарність”.

У 2015 році Bihus.info оприлюднили журналістське розслідування, що стосувалося закупівлі одоранту для “Укртрансгазу” у 2014 році. Згідно з ним компанії, пов’язані з бізнес-оточенням Андрія Лопушанського, намагалися отримати багатомільйонний контракт за завищеними цінами, використовуючи адмінресурс і непрозорі тендерні умови. Через скарги конкурентів Антимонопольний комітет скасував результати торгів.

У 2014 році пройшов до парламенту як самовисуванець (округ #125, Львівська область) та увійшов до складу Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. 

У червні цього ж року Кабінет Міністрів України звільнив Лопушанського з посади першого заступника голови правління НАК “Нафтогаз” з формулюванням “у зв’язку з хворобою протягом чотирьох місяців поспіль”. На думку його адвокатів, правильним формулюванням було б “у зв’язку з переходом на виборчу посаду”. Лопушанський оскаржив це звільнення до суду та вимагав поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд відмовив у задовленні позову, апеляційна та касаційна інстанції підтвердили це рішення.

У Трускавці у готелі “Женева”, який пов’язують із Лопушанським, виник скандал. Працівники стверджували, що їм заборгували кошти – не виплатили зарплату. Водночас керівництво повідомило про звільнення працівників, звинувативши їх у крадіжці коштів. Працівники показували свої робочі місця, за якими ведеться відеонагляд і спростовували звинувачення у крадіжці.

У 2012 році балотувався до Верховної Ради від “Конгресу Українських Націоналістів” (округ #125). Лопушанський зайняв на виборах друге місце, поступившись Олегу Тягнибоку. Під час передвиборчої кампанії встановив пам’ятник Степану Бандері у містах Турка, Сколе, Самбір та Старий Самбір, які входять до складу 125 виборчого округу і працював першим заступником голови правління “Нафтогазу”.

У 2010 році, коли до влади прийшов Віктор Янукович, Лопушанський брав відпустку по догляду за дитиною, щоб уникнути звільнення.

У 2009 році Кабінет Міністрів України поновив Андрія Лопушанського на посаді першого заступника голови правління “Нафтогазу”.

У 2006 році пройшов до парламенту від блоку “Наша Україна” (№ 70 у виборчому списку). Кабмін звільнив його з посади першого заступника голови правління “Нафтогазу” у зв’язку з переходом на виборну посаду.

У 2005 році уряд призначив Лопушанського на посаду заступника правління “Нафтогазу”. У цьому ж році його перевели на посаду вже першого заступника голови правління “Нафтогазу”. 

Починаючи з цього року він був головою наглядової ради ЗАТ “Українська промислова компанія “Добромиль”, яку пов’язували із Івченком. Також Лопушанський заснував ТОВ “Роял Хоспітеліті Груп”(Royal Hospitality Group), куди входить київський п’ятизірковий Royal Grand Hotel. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.