Кіссе Антон Іванович

Життєпис

Антон Кіссе – народний депутат України IV, VII, VIII і IX скликань. Входив до фракцій нині забороненої “Партії регіонів” (2007–2010) та “Партії Відродження” (2014–2019). Голосував за диктаторські закони 16 січня. До парламенту IX скликання потрапив у 2019 році як безпартійний самовисуванець за округом #142 (Одеська область). Член депутатської групи “Довіра” та Комітету з питань бюджету. Президент Асоціації болгар України.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які згадують клієнтів адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Підтримав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій, зокрема Transparency International Ukraine він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. В Єврокомісії вважають ухвалення цього закону серйозним кроком назад.

У 2023 році увійшов до групи “Довіра” у Верховній Раді, залишивши групу “За майбутнє”.

У тому ж році не голосував за законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики росії та деколонізує місцеві назви. 

У 2022 році голосував за містобудівну “реформу” (#5655), авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У тому ж році підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

Голосував за законопроєкт про заборону проросійських партій (#7172-1). 

У 2019 році обраний народним депутатом України як безпартійний самовисуванець за округом #142  (Одеська область). Увійшов до депутатської групи “За майбутнє” та Комітету з питань бюджету.  За даними мережі ОПОРА під час виборчої кампанії займався непрямим підкупом виборців, вручав подарунки на святкових заходах.

У 2018 році за даними руху ЧЕСНО активно піарився як депутат округу #142 на державних субвенціях виділених на розвиток регіону.

У 2017 році коли колега по парламенту Оксана Сироїд вимагала від Кіссе, аби політик виступав державною мовою, він заявив що нею не володіє і проходить курси.

У 2016 році був на дні народженні фігуранта “чорної бухгалтерії” Партії регіонів – Євгена Геллера.

У 2015 році очолював як народний депутат списки кандидатів до Одеської обласної та міської рад від партії “Наш Край”, став співголовою партії. Як правило ця технологія використовується для того, щоб за рахунок впізнаваного політика, який має більший рейтинг, завести в місцеву раду більше депутатів.

Партію “Наш край” називали партією мерів і одна з її задач була розмити результати “Опозиційного блоку” на півдні та сході країни. 

У 2014 році  голосував за “диктаторські закони 16 січня 2014 року”, які обмежували права громадян. Після протистояння на Майдані переконував, що це було протистояння між громадянами, а не між громадянами і силовиками. І зазначав, що більшість громадян “осуждают призиви к свержению законно избранной власти”. Через це активісти вимагали зняти з Кіссе депутатську недоторканність.

Вийшов з фракції “Партія регіонів” лише у липні 2014 року. Згодом взяв участь у виборах і був обраний народним депутатом VIII скликання (округ #142, Одеська область) як безпартійний самовисуванець. Увійшов до Комітету з питань правової політики та правосуддя та депутатської групи “Партія Відродження”. 

У 2013 році підписав звернення депутатів Верховної Ради України до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. 

У 2012 році обраний народним депутатом VII скликання (округом #42) як безпартійний самовисуванець, увійшов до фракції Партії регіонів. Був секретарем Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, увійшов до Комітету з питань європейської інтеграції.

У 2010 році учетверте обраний депутатом Одеської обласної ради (від Партії регіонів). На той момент був доцентом Одеського національного університету.

У 2007 році обраний депутатом Одеської обласної ради. Входив до фракції Партії регіонів. 

У 2006 році балотувався до Верховної Ради від партії “Відродження” (#2 у списку).

У 2004 році обраний народним депутатом IV скликання як безпартійний самовисуванець за округом #136 (Одеса), увійшов до Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, керівник депутатської групи “Довіра народу” та фракції “Відродження”.

У 2003 році призначений заступником голови Одеської обласної державної адміністрації. 

У 2002 році балотувався до Верховної Ради за округом #141 як безпартійний самовисуванець, але не був обраний. На той момент був заступником голови Одеської облдержадміністрації. Вдруге обраний депутатом Одеської міської ради.

У 1999 році став Президентом асоціації болгар України. 

У 1998 році призначений головою Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради. Обраний депутатом Одеської міськради.

У 1994 році призначений заступником голови Іллічівського райвиконкому Одеської міської ради. Вдруге обраний депутатом Одеської обласної ради.

У 1990 році обраний депутатом Одеської обласної ради.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.