Ісаєнко Дмитро Валерійович

Життєпис

Дмитро Ісаєнко – став народним депутатом IX скликання від забороненої партії “Опозиційна платформа – за життя”. Став секретарем Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. У 2022 році вийшов з фракції ОПЗЖ та вступив у новоутворену депутатську групу “Відновлення України”. Фігурував у корупційному скандалі щодо розкрадання майна ЗСУ. 

За інформацією ЗМІ, Дмитро Ісаєнко має тісні зв’язки з будівельним бізнесом, хоча офіційно не значиться власником компаній. А через наближених до нього осіб пов’язані десятки фірм, що отримували державні підряди, зокрема від Міноборони. Він є бенефіціаром фонду “Княгиня Ярославна”, через який отримував мільйонні дивіденди.

Як депутат, Ісаєнко був співавтором законопроєкту №5655, який, за оцінками експертів та антикорупційних організацій, послаблює державний контроль у сфері будівництва та посилює вплив бізнес-груп, пов’язаних із ним. Як йдеться у розслідуванні Bihus.Info, у 2022 році компанії, близькі до Ісаєнка, отримали понад 54 млн грн від Нацгвардії на житло для військових. У медіа його називають “сірим кардиналом” галузі через активне лобіювання інтересів у парламенті.

Як колишній заступник міністра регіонального розвитку, Ісаєнко курував містобудівну політику і володіє патентами на програму підвищення кваліфікації інженерів, що з 2016 року фактично контролює доступ спеціалістів на ринок. Разом із будівельними гільдіями він впливає на систему сертифікації, що забезпечує йому додатковий контроль над ринком.

Таким чином, бізнес-інтереси Ісаєнка тісно переплітаються з політичною діяльністю — від отримання держзамовлень до лобіювання законів, які працюють на посилення позицій його оточення у будівельній сфері.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). У результаті цього голосування поблизу Банкової того ж дня розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, проголосував за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У 2024 році головним спеціалістом з технічного нагляду за будівництвом (реконструкцією) військових об’єктів в Управління капітальних вкладень Міністерства оборони України призначили Василя Шомонку. До призначення в Міністерстві оборони Шомонка роками значився співвласником групи будівельних фірм Ісаєнка. На запит Bihus.Info в Міноборони повідомили, що призначали Шомонку на посаду без конкурсу. А також зазначили, що його стаж державної служби складає: “00 років, 00 місяців, 00 днів”. Згодом після сюжету Bihus.Info у Міноборони повідомили про його звільнення.

У 2023 році голосував за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновленню військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року Ісаєнко, на засіданні парламентського комітету, з’явився у кофті з мерчем будівельної групи Perfect Group, причетність до якої нардеп офіційно не визнавав.

Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили підозру Ісаєнку у спробі заволодіння земельною ділянкою площею 8 га у Києві. За даними слідства, на початку 2020 року у нардепа виник план заволодіти ділянкою, на якій розташовувався “Держбудкомбінат”, аби надалі побудувати там житловий комплекс. Для цього він нібито вступив у змову з працівниками Державного підприємства та тодішнім заступником керівника Апарату Верхвоної Ради України, до сфери управління якого входило згадане держпідприємство. Того ж року Вищий антикорупційний суд України обрав політику запобіжний захід у вигляді застави у сумі понад 6 млн гривень, пізніше застава була збільшена до 26,84 млн гривень. 

У 2022 році Нацгвардія купила житло в закритому венчурному фонді “Княгиня Ярославна”, який належав Ісаєнку, і заплатила за 26 квартир 54 млн гривень. Як повідомило видання Bihus.Info, ця компанія збирала кошти на будівництво, а будувала група компаній Perfect Group. Частина фірм з цієї групи вже фігурували у розслідуваннях. Тоді було встановлено, що записані на підлеглих Ісаєнка компанії отримували мільйонні підряди на будівництво від Міністерства оборони, у той час, коли Ісаєнко очолював там будівельний департамент.  

У цьому ж році став співавтором містобудівної “реформи” 5655. Оприлюднені матеріали Національного антикорупційного бюро України вказують на наявність у депутата ознак потенційного конфлікту інтересів. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Цього ж року низка членів комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування відмовилися підтримувати включення урядового законопроєкту #7476 щодо статусу депутатів із заборонених судом партій. Ісаєнко був одним з тих, хто залишив засідання комітету, тим самим зірвавши кворум.

Також політик вийшов з фракції “Опозиційна платформа – За життя” та вступив у новоутворену депутатську групу “Відновлення України”. В цьому році рішенням Касаційного адміністративного Суду України остаточно заборонена партія “Опозиційна платформа – за життя” і не підлягає оскарженню. Рішення про заборону функціонування “ОПЗЖ” було прийнято на підставі указу Президента України та рішення Ради національної безпеки і оборони України.

У 2020 року Ісаєнко виступив одним з ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо конституційності окремих положень антикорупційного законодавства. У результаті, Конституційний Суд України ухвалив резонансне рішення, яким скасував кримінальну відповідальність за недостовірне декларування та фактично зупинив дію системи електронного декларування.

У цьому році депутат офіційно вніс до своєї декларації за 2019 рік готівки на 151,34 мільйона гривень. Усю задекларовану готівку Ісаєнко позначав як спільну власність зі своєю дружиною. Вага готівки депутата у стогривневих банкнотах складає 1,5 тонни.

У 2019 році депутат здійснив фінансову підтримку політичної сили “Опозиційна платформа – За життя”, перерахувавши на її рахунок 1,6 мільйона гривень власних коштів.

Обраний народним депутатом IX скликання від партії “Опозиційна платформа – За життя”. Увійшов до фракції влади. Обраний секретарем Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

У 2019 році також Perfect Group і фонд “Княгиня Ярославна”, кінцевим бенефіціаром якого був Ісаєнко, фігурували у кримінальному провадженні за підозрою у несплаті податків. За даними слідства, схема працювала наступним чином, – за квартири в одному з об’єктів Perfect Group – ЖК “Лебединий” – покупці переказували кошти не забудовнику, а на рахунки інших двох компаній. Одна з них – венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Княгиня Ярославна”. А далі частина сплачених покупцями коштів, за версією слідства, була виведена в готівку і використана не на будівництво ЖК.

Цього ж року компанії Вавриша-Ісаєнка, як йдеться в журналістському розслідуванні Bihus.Info, отримали більше дозволів на будівництво, ніж за два попередні роки разом узяті – всього 9 дозволів. На цей момент вже активно будувався 24-поверховий житловий комплекс “Stanford” на вулиці Предславинській, що на київському Печерську. Це була територія заводу “Радар”, який був частиною оборонного концерну “Укроборонпром”. Забудовник – “Perfect Group”. Запланована висотність перевищувала норму в 6 разів, але головне – на цій ділянці будівництво ЖК заборонене в принципі, бо територія заводу – це промзона. Крім того, будівництво вже фігурувало у кримінальному провадженні НАБУ. 

У партнерстві компанії Вавриша та Ісаєнка планували також звести 33 поверхи на місці “Київпроекту” – будівлі поблизу Хрещатика і Оперного театру. Запланована забудовниками висотність перевищувала нормативи приблизно втричі. Попри це в Державній архітектурно-будівельній інспекції України видали потрібний дозвіл.

У 2015 році Ісаєнко, перебуваючи на посаді заступника міністра Мінрегіонбуду та куратора програми “Доступне житло”, опинився в центрі скандалу через масштабні зловживання у сфері житлового інвестування. Під його кураторством інвестори вклали близько 100 млн грн, проте багато з них залишилися без житла і без можливості повернути кошти. Додаткові сумніви викликала участь його співмешканки Наталії Ісаєнко, засновниці компанії “НІКА ЛТД”, яка була безпосередньо задіяна у будівництві в рамках цієї ж програми, зокрема у Вишгороді. Хоча у 2011 році вона формально вийшла зі складу засновників, керівником став колишній колега Ісаєнка, – Анатолій Савчук. Компанія відновила проблемний проєкт саме після запуску програми, що фінансувалася коштами учасників, які згодом не отримали обіцяного житла.

В цьому ж році журналісти з’ясували, що київська фірма “УНР ПІБ”, яка у 2011–2012 роках отримала понад 150 млн грн держпідрядів на будівництво в резиденції Януковича “Синьогора” та реконструкцію “Українського дому”, входить до орбіти компаній, пов’язаних із Дмитром Ісаєнком. Один із засновників фірми – Андрій Бондарець – вказував у документах домашню адресу Ісаєнка та його дружини, а місце реєстрації фірми збігається з адресою кількох будівельних компаній, пов’язаних з екс-заступником міністра. Як з’ясувалось пізніше, замість альтанки в “Синьогорі ” будували ресторан за 24 млн грн або майже $3 млн. за тодішнім курсом.

У цьому ж році був звільнений з посади заступника міністра за незаконне отримання статусу учасника антитерористичної операції. На той час статус учасника бойових дій АТО “звільняв” від люстрації тих чиновників, на яких поширювався закон про очищення влади. 

Після звільнення, став віце-президентом Конфедерації будівельників України.

У 2014 році депутат сфальшував протокол засідання містобудівної ради при Мінрегіонбуді за Генеральним планом Києва до 2025 року, щоб обійти законодавство, – надіслати документ на розгляд Київради без проведення громадських обговорень та інших необхідних процедур.

У цьому ж році стало відомо, що у 2006-му Ісаєнко, тоді директор департаменту будівництва Міноборони, підписав договір із ТОВ “НВП “ТВІ” про забудову 4,57 га на вул. Академіка Туполєва, 8 у Києві в обмін на 54 квартири для військових у Феодосії. Згодом з’ясувалося, що передане житло було непридатним до проживання, а причетного чиновника засудили. Від відбування покарання він був звільнений з випробувальним терміном 2 роки. Судові процеси щодо законності угоди тривали роками, оскільки земля належала до земель оборони та могла бути передана під забудову лише після зміни цільового призначення.

У 2013 році Ісаєнко задекларував понад 20 мільйонів гривень доходу, попри те, що згідно з офіційною біографією, його професійна діяльність була пов’язана виключно з державною службою та посадовою роботою, без жодного досвіду у приватному бізнесі.

З 2007 по 2015 роки був заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Курував будівництво оборонних споруд у Донецькій та Луганській областях.

У 2006 році обраний депутатом Київської міської ради V скликання за списками “Громадського Активу Києва”.

З 2006 по 2007 роки був директором Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України. Під час його перебування на цій посаді відбувались численні операції відчуження об’єктів Міноборони – включно з територіями військових містечок та складами – за умовами, які експерти називають “фактично безоплатними”, і які спрямовувались на будівництво житла або об’єктів приватних компаній.

У 2005 році підприємство “Ліси Оборони” придбало у фірми дружини Ісаєнка – товариства “Будівельний капітал” – 2911 сталевих ванн для військових на суму майже мільйон гривень. За даними порталу “Наші гроші”, військова прокуратура закуплених ванн так і не знайшла. Це стало приводом для порушення кримінальної справи.

З 1999 по 2002 роки – був заступником начальника Централізованого спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, з 2002 року – начальник управління.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.