Сергій Квіт

Життєпис

Сергій Квіт – український освітній і громадський діяч, педагог, літературознавець, журналіст, майстер спорту з фехтування. Професор Могилянської школи журналістики. 

Журнал “Фокус” неодноразово відзначав Сергія Квіта у переліку найвпливовіших українців.

У 2022 році вдруге став президентом НаУКМА, отримавши під час виборів підтримку в понад 50% голосів. 

Примітно, що коли тогочасний міністр освіти Сергій Шкарлет на початку 2022 року відмовлявся визнавати результати виборів, студенти Академії виходили на акції протесту з вимогою підписати контракт з Сергієм Квітом. Також могилянці вимагали відставки Шкарлета.

Після початку повномасштабного вторгнення Києво-Могилянська академія відкрила першу в Україні міждисциплінарну бакалаврську програму для студентів, які вимушено перебувають у Німеччині через війну.

У 2019–2022 роках очолював Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти  (НАЗЯВО), де впроваджував нові стандарти акредитації освітніх програм та принципи академічної доброчесності. 

З 2014 до 2016 року на посаді Міністра освіти і науки України ініціював ухвалення ключових законів “Про вищу освіту” та “Про наукову і науково-технічну діяльність”, які заклали фундамент для розбудови університетської автономії. За його каденції Україна приєдналася до програми ЄС “Горизонт 2020”. 

У 2007–2014 роках – президент НаУКМА. На цій посаді захищав цінності та принципи освітнього закладу. У цей період вступив у публічний конфлікт із тогочасним керівництвом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Сергій Квіт був одним із найактивніших опонентів політики, яку провадило міністерство на чолі з проросійським політиком Дмитром Табачником. 

Могилянка судилася з Табачником в Окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки Міністерство намагалося заблокувати “перехресний вступ” до магістратури, що суперечило принципам Liberal Arts Education – вільного творчого навчання, коли студенти самостійно формують траєкторію власного навчання. Також Табачник намагався скасувати англійську як другу робочу мову в Києво-Могилянській академії та переписати її Статут.

З 2002 до 2007 року – декан факультету соціальних наук та соціальних технологій Києво-Могилянської академії.

З 2002 до 2006 року – очільник Центру медіареформ.

Упродовж 2001–2005 років – керівник провідної в Україні Могилянської школи журналістики, яку заснував буквально з “трьох столів, п’яти стільців та одного комп’ютера”.

З 1996 до 2001 року – доцент Інституту журналістики у Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Наукові ступені: доктор філософії, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина) (2001).

Доктор філологічних наук (журналістика), Національний університет імені Тараса Шевченка (2002).

Відзнаки: орден “За заслуги” ІІІ ступеня (2015), медаль Св. Володимира (2014), орден Зірки Італії (2013), медаль Св. Петра Могили (2007), літературно-журналістські премії, “Благовіст” (1996), журналу “Світо-вид” (1994)

Автор численних наукових праць, серед яких монографічні дослідження “Герменевтика стилю” (2011), “Дмитро Донцов: ідеологічний портрет” (2013), підручник “Масові комунікації” (2018), а також “Media, History, and Education. Three Ways to Ukrainian Independence” (2023).

Майстер спорту з фехтування.