Комісія з журналістської етики не друкує мою позицію і пропонує… свою! Де ж передбачена Кодексом ПОВНОТА інформації?

Це серйозна публічна доросла розмова в журналістському секторі про кризу такої інституції, як Комісія журналістської етики. Народний депутат Олександр Горобець вирішив піти проти мене, виборця його округу, до суду і використав для цього “дружнє попередження” Комісії журналістської етики. Це громадська організація, яка раніше намагалася дотримуватися стандартів, але зараз з якогось дива вирішила, що вона має право називатися досудовим саморегулятором у журналістській спільноті і “виросла” до того, що стала інструментом в руках недоброчесних забудовників під час SLAPP-атак на активістів. 

Комісія журналістської етики вирішила, що може обмежити доступ до мого блогу на “Українській правді” і не вважає це цензурою, бо в них дефініція “цензура” має відмінне значення, ніж в законі України. Виходить у нас є серйозна комісія (громадська організація), яка вважає себе потужнішою, аніж законодавча і виконавча гілка влади в країні.

Пройшло понад 2 роки з моменту звернення нардепа Горобця до суду, де він використовував висновок Комісія, і я виграла суд цієї весни. Звісно, що я звернулася в цю Комісію з дуже простою і очевидною вимогою: 

1. надати інформацію про виграний суд (лінк на рішення суду)
2. додати до їхнього “дружнього попередження” мою цитату (тобто свою позицію хай залишають, щоб люди бачили і розуміли, що відбувається, але мою додають – це взагалі то про стандарти дати позицію другої сторони).

Спершу Комісія мені відмовила у додаванні на сайт моєї позиції та посилання на рішення суду, де виписано все “іменем України”. Що ж це за цитата, яку так не хоче бачити Комісія у себе на сайті?

Цитата, яку я вимагаю додати на сторінку з дружнім попередженням

Мене не просто не інформували про засідання Комісії у 2022 році, Комісія жодним чином не намагалася встановити, чи виконую я функцію журналіста, чи правдиві факти, які я виклала в блозі. Ну бо як це можна все встановити, якщо мене не запросили на засідання?

Але тепер настало “пом’якшення” в позиції Комісії журналістської етики. Це після того, як я нагадала Комісії про стандарти… Алещо ж зараз пропонує Комісія? 

Ця організація вирішила дати не мою позицію, а “інформацію у власній редакції”. Тут бракує цензурних слів, але ж ми про етику… 

Так от яка вона “повнота інформації”. Читаю і міркую про журналістські стандарти: “право на відповідь”, “позиції сторін”…  

Уривок з тексту відповіді комісії

Я ще раз звертаю увагу на Кодекс етики – пункт 10. Це скрин з сайту Комісії.

Уривок з Кодексу журналістської етики

Вимагаю додати на сайт мою цитату і посилання на рішення суду. І додати її в річний звіт за 2025 рік, який буде на сайті Комісії, мою цитату і опис цього випадку. Нема чого бавитися компліментарними цитатами до своєї організації, яка, як за два роки з’ясувалося порушує свої ж Положення, Кодекс етики і дає свої висновки, які стають SLAPP-атаками на активістів.

Я просила Комісію розглянути цей кейс як порушення Кодексу журналістської етики. Прохання повідомити мене про результати розгляду мого звернення, з огляду на те, що я вважаю, що щодо мене Комісія порушила Кодекс етики, а наглядової ради в організації, яка проголосила себе саморегулятором в секторі і існує 22 роки, нема. Але тепер Комісія пропонує… зустрітися… 

Так розгляньте порушення Кодексу етики і додайте цитату з посиланням на рішення суду. Це Ваш прямий функціонал розглядати скарги. Наглядової ради нема = розглядайте скаргу самі на себе.

Далі більше, виявляється у мене, активістки, яка захищає національний (!!!) парк від знищення з політиками в регіоні від партії влади… “особистий (!!!) конфлікт”. Я дуже перепрошую, а чого тоді Комісія журналістської етики дає оцінку моєму особистому життю, якщо в нас з нардепом Горобцем питання щодо національного парку – це особистий конфлікт… 

Чого Ви влізли з своїм “дружнім попередженням” в наш з Горобцем “особистий конфлікт”? 

Комісія порушує власні Положення, про що я Комісії написала неодноразово. Поіменного голосування немає, стенограм, щоб встановити, хто як з членів комісії голосував немає. 

Я маю інформацію про те, що в 2022 році, коли були обстріли столиці і блекаути зі стороною заявника Горобцем велися з Комісією перемовини про те, що у мене таки буде дружнє попередження, але в суд він не піде… Він пішов. Але виходить це обговорювалося без мене, мене не інформували, а з іншою стороною велися перемовини… Адвокатка Горобця – депутатка Ірпінської ради Яна Городок (“Слуга народу”).

Я запитала Комісію у письмовій формі про ці обставини. Мені запропонували… зустрітися.

Я не уникаю зустрічей (вперше за понад 2 роки після виграного суду мене таки запросили). Але на цю зустріч я прийду тоді, коли отримаю відповіді на всі питання, на які письмово Комісія журналістської етики уникає не вперше прямих відповідей.

На які питання не відповідає Комісія журналістської етики? Повторюю.

• які наслідки має порушення Комісією журналістської етики власних Положень, а саме пункту 2.4.4, який передбачає, що Комісія має за ціль “встановлення конструктивного діалогу між учасниками конфлікту на умовах рівноправ’я сторін”?

Я констатую, що ми з народним депутатом Горобцем були в нерівних умовах. Він знав про те, що відбувається в Комісії, його інформували, а мене – ні. За таких умов пункт 2.4.4 не виконується.

• яку відповідальність несе Комісія, якщо вона порушує п. 6.2.1 власних Положень, бо тексту попередження Комісії я не отримувала і дізналася про це з посту ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, про що я писала письмово Комісії.

• прошу мені роз’яснити, хто і з якою мотивацією ухвалив рішення оприлюднювати інформацію про дружнє попередження на сайті КЖЕ, з огляду про те, що інформація про це у рішенні відсутня, отже, за це члени комісії не голосували.
• Також прошу надати відповідь, чому до дружнього попередження застосували критерії поширення, як для заяви у формі публічного осуду?
• Як створювався текст останньої відповіді на моє звернення: хто писав текст, чи є це колективною позицією КЖЕ, чи голосували за цей текст відповіді члени комісії? (Якщо голосували — прошу дати копію протоколу засідання)
• Чи проводив будь-хто з членів комісії перемовини з приводу звернення Горобця щодо мого блогу і того, що Горобець отримає висновок комісії і не буде звертатися в суд, з нардепом особисто чи  його адвокаткою депутаткою Ірпінської міської ради Яною Городок (“Слуга народу”)? Якщо так – то коли і хто саме і хто на ці перемовини уповноважував цю особу і яким пунктом Положень передбачена така взаємодія члена комісії із заявником КЖЕ?

Я досі не бачу від Комісії інформації, що їхня організація визначила як цінності і принципи роботи. 

Для громадян

У різних професіях є свої “гуртки” і свої правила. Наприклад, в адвокатів є Національна асоціація адвокатів України, її існування передбачене законом “Про адвокатуру” і там всіх контролює соратниця Медведчука Лідія Ізовітова. Адвокатом може стати тільки той, хто отримає свідоцтво адвоката.

Добре, що такого нема в журналістиці, бо ми могли б бачити країну, де якийсь гурток приймав би рішення про заборону на кшталт “писати і малювати” як в часи Шевченка і обирав би, кого вона стосується. 

Але у журналістському середовищі є свої гуртки, самопроголошені. І добре, що вони не закріплені на рівні закону. Так є всеукраїнська громадська організація “Комісія журналістської етики”. 

Це просто громадяни, які зібралися і самопроголосилися саморегуляторами в сфері журналістики. Кого ж журналістів не спитай: їх ніхто не обирав. І вирішили вони судити всіх журналістів. Мають право. Міряють всіх одним мірилом – Кодексом журналістської етики. Хороша справа, тіки забувають, що мірило буває двостороннє і стосується воно і… Комісії журналістської етики.

Спеціально для “Української правди“