Верещук Ірина Андріївна

Життєпис

Ірина  Верещук – народний депутат України IX скликання, обрана у 2019 році від партії “Слуга народу” (#29 у списку). У Верховній Раді увійшла до Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, була головою підкомітету з державної безпеки та оборони. У 2021 році призначена на посаду віцепрем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 

Після повномасштабного вторгнення 2022 року міністерка Ірина Верещук була однією з ключових представників влади, яка займалася організацією евакуації людей з окупованих територій та організацією  “зелених коридорів”. Їй телефонували напряму і цей етап її особистої роботи характеризують як відповідальний. Чого не скажеш про інші сфери, якими вона опікувалася та політичні зв’язки з представниками ОПЗЖ, які за нею тягнуться ще з періоду роботи в місцевому самоврядуванні. А також про її контакти з представниками команди ексмера Києва Леоніда Черновецького, які осіли в оточенні п’ятого президента України Петра Порошенка. 

Хронологія подій

У 2024 році подала заяву про відставку з посади віцепрем’єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Президент призначив її заступницею керівника Офісу президента Андрія Єрмака, де та відповідає за звернення громадян, комісії з помилувань і громадянства, а також займається питаннями військовополонених. За інформацією низки джерел, призначення в Офіс президента було пов’язане з бажанням утримати виконавця в команді Банкової. Після чого Верещук успішно пішла в політичну тінь.

У 2022 році  на посаді міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України лобіювала прийняття законопроєктів про відповідальність за співпрацю з окупаційними органами влади (#7646 і #7647 – у 2025 році обидва законопроєкти відкликали), які за оцінками низки громадських активістів фактично дозволяють “вимушені” контакти та взаємодію української влади з окупантами та їхніми органами, а також незаконними збройними формуваннями і владою РФ на тимчасово окупованих територіях. Водночас, Уповноважений Верховної Ради з прав людини зауважив, що законопроєкт не містить однозначного трактування норм про види господарської діяльності, які дозволяється провадити населенню для забезпечення мінімальних потреб.

За час роботи в Мінреінтеграції Верещук опікувалася також питаннями військовополонених, піднімала питання взаємодії з ветеранськими спільнотами, брала участь у комісіях з помилування та питань громадянства. Однак не можна сказати про якісь конкретні досягнення або великі проєкти, ефективно завершені під її керівництвом.
Загальна критика її діяльності на посаді міністра стосується недостатньої спроможності Мінреінтеграції формувати політику і вчасно реагувати на виклики. Міністерство Верещук, як і весь уряд, власне, стало виконавцем зовнішніх доручень Офісу президента, що обмежило ініціативність і довіру до міністра. 

Також, важливо розуміти, що хоча Верещук представляла в уряді “Слугу народу”, у неї зберігалися контакти з депутатами “Євросолідарності” – особливо з Сергієм Березенком. Він відповідав за партійні штаби Порошенка, курирував кадри й активну роботу на місцевому рівні. З огляду на колишню адміністративну діяльність Верещук та її участь у ветеранських проектах, співпраця з Березенком була можлива через спільні ініціативи.

У 2021 році склала депутатські повноваження у зв’язку з призначенням на посаду віцепрем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

У 2020 році  була кандидатом на посаду мера Києва від партії “Слуга народу”. За підрахунками журналістів Bihus.info мала найдорожчу зовнішню передвиборчу агітацію. Посіла на виборах п’яте місце, пояснивши поразку поганою роботою партії “Слуга народу” та інтригами з боку однопартійця Миколи Тищенка та Алли Шпалак. 

У той же час, багато джерел у 2020 році (зокрема “Українська правда”, ZN.UA, LB.ua) зазначали, що Верещук не мала реальних шансів виграти у Віталія Кличка, але була зручною кандидаткою для: збереження “контрольованої” кампанії без агресивної критики Кличка; створення ілюзії конкуренції; виконання технічної функції — зібрати голоси у електорату “Слуг народу” без наміру на перемогу.

У 2019 році обрана народним депутатом України від партії “Слуга народу” (#29 у списку). У Верховній Раді увійшла до Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, була головою підкомітету з державної безпеки та оборони. До 15 листопада була представником уряду у Верховній Раді. 

Цього ж року Ірина Верещук неодноразово з’являлася на етерах телеканалів “112 Україна”, “NewsOne” та “ZIK”, які де-юре належали соратнику Віктора Медведчука — Тарасу Козаку, а де-факто контролювалися самим Медведчуком. Це спричинило гучну політичну дискусію й викликало підозри щодо її політичної орієнтації, оскільки ці медіа були широко відомі як платформи для проросійських наративів в Україні.

На згаданих телеканалах Верещук давала інтерв’ю та коментарі з різних політичних питань. Зокрема, у вересні 2019 року на каналі “112 Україна” вона зробила скандальну заяву щодо НАТО: “Не можна йти туди, де нас не чекають”. Це викликало гостру реакцію суспільства, уряд змушений був роз’яснювати ці слова, заявивши, що сенс її висловлювання вирвано з контексту, а сама позиція йде всупереч із державною політикою. Також політикиня була гостею й інших політичних ток-шоу, де вела суперечки з опонентами з питань національної безпеки, оборони та відносин із Росією.

Верещук неодноразово змушена була публічно виправдовувати свою появу на цих телеканалах та пояснювати стосунки з Медведчуком і Козаком. Вона пояснила, що знає Тараса Козака давно — ще з часів, коли була міською головою Рави-Руської на Львівщині. Вона розповіла, що Козак був депутатом Львівської обласної ради з 2010 року і балотувався у виборчому окрузі, до якого входило її місто. Через це у них був тісний контакт: “Ми жартома називали його “нашим бюджетом розвитку”. Він зробив у районах Яворівського і Жовківського більше, ніж два районні бюджети розвитку”. При цьому Верещук сказала, що ставиться до Козака “нейтрально” і у Верховній Раді вони фактично не спілкуються, бачилися лише двічі в коридорах парламенту. 

Із Медведчуком вона категорично заперечила будь-яку співпрацю або особистий зв’язок, пояснюючи появу на телеканалах бажанням донести позицію влади до широкої аудиторії.

У 2015 році залишила посаду міського голови Рави-Руської за власним бажанням після обвинувачення у корупції, зокрема пов’язані із земельними скандалами. Її звинувачували у незаконному виділенні землі, отриманні взяток, а також у роздачі комунальної землі родичам. Наприклад, скандал із майже 400 земельними ділянками під час її роботи в міській раді Рави-Руської, а також звинувачення від колишнього депутата ВР Володимира Парасюка у неефективній роботі та частій відсутності на робочому місці.

У 2014 році балотувалась у Верховну Раду як самовисуванка (округ #122), але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце.

У 2011 році президент Віктор Янукович нагородив Верещук медаллю до 20-річчя Незалежності України. Згодом Верещук заявила, що тривалий час принципово не отримувала нагороду, але зрештою таки взяла.

У 2010 році обрана міським головою Рави-Руської від партії Сергія Тігіпка “Сильна Україна”. На той час працювала заступницею Жовківської районної державної адміністрації.

Якщо у профілі відображена, на Вашу думку, неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.