Странніков Андрій Миколайович

Життєпис 

Странніков Андрій — депутат Київської міської ради IV, VI, VII, VIII та XI скликань. У 2020 році обраний від партії “УДАР” у Київраду (округ #6, Дніпровський район) та став першим заступником голови комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. 

Раніше був співголовою фракції УДАР (VIII скликання). Депутат фігурував у скандалі, який пов’язаний зі спробою забудувати зелену зону в столиці у 2013 році. Товариство “Іва Тельбін” намагалося побудувати супермаркет замість скверу і активістів, які облаштувалин намети, виганяли тітушки.

До того, як стати депутатом Київради був депутатом Дніпровської райради столиці (V скликання).

Працював заступником голови Дарницької райдержадміністрації та заступником начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Політик був помічником народного депутата IV скликання від блоку “Наша Україна” Олександра Марченка. Як помічник народного депутата Странніков безуспішно балотувався у Верховну раду після Помаранчевої Революції як член Партії Християнсько-демократичний союз, яка увійшла до блоку “Наша Україна”.

Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ, але служба переважно проходила в Києві і він не пропускав засідань.

Хронологія подій

У 2025 році депутатів Андрія Страннікова, Ігоря Хацевича та Олександра Бродського, які є військовими, перевели з Києва в інші регіони. Ветеран та громадський активіст Олег Симороз заявив, що раніше служив з цими депутатами у 112-й бригаді ТрО і вони, з його слів, уникали реальної служби. 

Аналітики Руху ЧЕСНО підрахували, що Странніков голосував за більшість рішень з корупційними ризиками (туалетні схеми), про які після розслідування “Чисте місто” Національного антикорупційного бюро України стало відомо громадськості.

Странніков голосував за перейменування частини вулиці Лаврської (від площі Слави до вулиці Добровольчих батальйонів) на честь гетьмана Івана Мазепи. Іншій частині вулиці, (від вулиці Добровольчих батальйонів до Наводницької площі) повернули історичну назву. Тепер це вулиця Новонаводницька. Кияни виступили за перейменування вулиці ще з 2017 року і подали відповідну петицію, але її роками не розглядали. Після повномасштабного вторгнення Андрій Лупак у 2022 році знову подав петицію і з огляду на те, що обставини змінилися, політики були вимушені її розглянути. Варто нагадати, що перейменування частини вулиці Івана Мазепи на вулицю Лаврську в 2010 році відбулося на догоду державному зраднику Віктору Януковичу та патріарху Кірілу з порушенням Регламенту Київради.

У 2024 році політик голосував за поновлення договору оренди під забудову поряд з урочищем Китаїв. Цю ділянку незаконно передали в оренду завдяки підробці документів в часи головування Леоніда Черновецького. І таких ділянок було кілька. Їх резервували для розширення території природно-заповідного фонду. Заплановане будівництво суперечить генплану Києва. Петиція про відмову у поновлення оренди і захист урочищем Китаїв від забудови набрала майже 8 700 голосів і для 2024 року це був рекорд. Не дивлячись на все це, Київрада поновила оренду в інтересах екс-заступника голови КМДА Віталія Кличка – Ігоря Ніконова.

Странніков підтримав рішення Київради, яке суперечило генплану Києва режимам використання історичного ареалу міста, легалізувало будівництво другої черги торгово-розважального центру Ocean Plaza в охоронній зоні “Літаючої тарілки”, висотний ЖК А136 Highlight Tower від групи DIM в партнерстві з Денисом Комарницьким та ряд інших. Найбільше обурення громадськості у ДПТ в районі Либідської викликали наміри побудувати шосе поверх річки Либідь.

Політик голосував за рішення про розробку детального плану території  на перетину вулиць Центральної та Зарічної в Дарницькому районі, метою якого є зміна функціонального призначення території всупереч генплану Києва. Проєкт рішення підготувала земельна комісія за зверненням ТОВ “Торговий дім “Рибалка”. Під час розгляду питання особливу активність проявляла довірена особа Дениса Комарницького – депутатка Київради від “Батьківщини” та член земельної комісії Олена Марченко. 

Згодом інформація про проєкт виплила у вилучених НАБУ документах Комарницького. Згідно із записами, менеджерка Комарницького Олена Богославська повідомляла Марченко про виплату бонусу за “успішне закриття одного з проєктів”. У розслідуванні зазначається, що депутатці пропонували на вибір оформити квартиру на своє ім’я або отримати гроші від її продажу. Марченко нібито відмовилася від оформлення нерухомості через проблеми з її подальшим декларуванням і обрала готівку. Сума “бонусу”, про який йшла мова у розмові, становила близько 100 тисяч доларів США.

У 2023 році Странніков голосував за проєкт рішення, яким Київрада передала товариству “ГЮВЕКСХАУС” ділянку на Оболоні. У парку Наталка на цій ділянці проводили незаконні роботи – звели прибудову до кесону не маючи жодних прав на землю. Кесон – це бетонна споруда у формі субмарини висотою 17 метрів, яка розташована в парку “Наталка” на Оболоні. Її ще називають “Труба”, “Сталінське метро”, “Підводний човен”. Споруді майже 100 років, будувалась вона в умовах повної секретності, адже мала бути важливим стратегічним об’єктом – це одна з частин недобудованого підземного тунелю під Дніпром.

Це питання особисто адвокатував міський голова Віталій Кличко навіть попри те, що проти порушника відкрили кримінальне провадження. Кличко повідомив, що будівництво веде його знайомий. Голос міського голови був вирішальним, бо за це питання віддали 61 голос. Таким чином товариство отримало в оренду землю на 10 років площею 1,28 га під ресторан або інші комерційні об’єкти.

Політик проголосував за перейменування станції метро “Площа Льва Толстого” на “Площу Українських героїв”. Рішення депутати прийняли на основі рейтингово голосування у застосунку “Київ цифровий”. Варто зазначити, що така назва була обумовлена ще й тим, що ця станція – наступна після “Майдану Незалежності”. Назву на станції написали шрифтом, який розробив Богдан Гдаль. Шрифт поєднав оригінальні історичні форми деяких літер, та стиль з початку 20 століття епохи Нарбута і Кричевського.

Депутат підтримав побудову паркінгу на вул. Прирічній поблизу коси на Дніпрі – Собаче Гирло. Цей паркінг кияни назвали “аквапаркінгом”, бо триповерховий паркінг з можливістю використання підземного поверху як протирадіаційного укриття, запланували побудувати на ділянці, яку затоплює Дніпро при весняних повенях.

Розвиток інфраструктури поблизу Дніпра пов’язують із тим, що на косі у приватній власності є земля забудовника Ігоря Мазепи.

Передати законно ділянку під будівництво паркінгу було неможливо, бо там немає ані затвердженого детального плану території, ані плану зонування. Київська міська державна адміністрація підготувала проєкт, яким передбачалося надання ділянки для “розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (розміщення лінійних об’єктів транспортної інфраструктури)”. Тобто, проєкт рішення відповідає вимогам законодавства, але він не дозволяє будівництво паркінгу.

Далі на прохання комунального підприємтсва “Житлоінвестбуд-УКБ”, земельна комісія надала рекомендацію прибрати усюди в тексті формулювання “розміщення лінійних об’єктів транспортної інфраструктури” – і Київрада передала ділянку з її врахуванням. Тобто, рішення стало незаконним, але вже дозволяє будівництво бажаного паркінгу.

У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення, вступив до лав ЗСУ.

У 2020 році обраний від партії “УДАР” у Київраду (округ #6, Дніпровський район) та став першим заступником голови комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

У 2019 році різко засудив плани Офісу президента України звільнити Кличка з посади голови КМДА. Юристи-конституціоналісти тоді наголошували на незаконності такого можливого звільнення, оскільки за Конституцією України посаду голови КМДА має обіймати київський міський голова. Зрештою Кличко залишився очільником КМДА.

У 2015 році пройшов у Київраду від “Блоку Петра Порошенка” та очолив комісію з питань бюджету. У Київраді VIII скликання був головою фракції “Солідарність”. Странніков на той момент працював директором всеукраїнської громадської організації “Інститут політичної освіти”.

У 2014 році пройшов у Київраду від партії “УДАР” та став співголовою фракції “УДАР-Солідарність”. 

Балотувався у Верховну Раду від від “Блоку Петра Порошенка” (№ 149 у виборчому списку), але не пройшов. На момент балотування також працював директором всеукраїнського громадського об’єднання “Інститут політичної освіти”.

У 2013 році депутат фігурував у скандалі, який пов’язаний зі спробою забудувати зелену зону в столиці у 2013 році. Товариство “Іва Тельбін” намагалося побудувати супермаркет замість скверу і активістів, які облаштувалин намети, виганяли тітушки.

У 2012 році балотувався у парламент від партії “УДАР” (№ 47 у виборчому списку), але не пройшов. На момент балотування також працював директором всеукраїнського громадського об’єднання “Інститут політичної освіти”.

У 2010 році пройшов у Київраду та став заступником голови фракції “УДАР” та склав мандат депутата Дніпровської районної у місті Києві ради.

Пішов з посади заступника начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

У 2008 році балотувався у Київраду, але пройшов за списком лише через 2 роки. 

Пішов з посади заступника голови Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та став заступником начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

У 2007 році став заступником голови голови Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

У 2006 році пройшов до Дніпровської районної у місті Києві ради та очолив блок Віталія Кличка “ПОРА-ПРП”. Медіа повідомляли, що політик очолював оргіназцію “Наш дім – Березняки”.

Балотувався до Верховної Ради від блоку “Наша Україна” (№ 164 у виборчому списку), але не пройшов. На той момент був членом Партії Християнсько-демократичний союз, який увійшов на виборах після Помаранчевої Революції до блоку “Наша Україна”. На момент балотування парцював помічником народного депутата Олександра Марченка.

З 2002 по 2006 рік працював помічником народного депутата IV скликання від блоку “Наша Україна” Олександра Марченка.

У 2002 році вперше пройшов до Київради та став заступником голови фракції “Наша Україна”.

З 1996 по 2006 рік обіймав посаду секретаря з міжнародних питань партії “Християнсько-Демократичний Союз”.

У 1995 році став заступником голови Всеукраїнської організації “Християнсько-Демократична Молодь України”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.