Пономарьов Олександр Сергійович

Життєпис

Олександр Пономарьов – став депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Опозиційна платформа – За життя” як безпартійний (#78 округ, місто Бердянськ, а також Бердянський, Більмацький, Розівський і Чернігівський райони Запорізької області). Став членом однойменної фракції. Його обрали членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури. 

Після заборони проросійської партії ОПЗЖ, вступив до депутатської групи “Платформа за життя та мир”, яку створили колишні члени проросійської політсили. Журналісти програми “Схеми” повідомили, що політик має російський паспорт. Народному депутату повідомили про підозру в державній зраді.

Раніше політик був нардепом VIII та VII скликань і обирався у тому ж самому #78 окрузі на Запоріжжі як безпартійний самовисуванець. Тоді входив у депутатську групу “Воля Народу”, яку сформували колишні представники “Партії регіонів”. До 2014 року був членом фракції “Партії регіонів”, згодом перейшов до депутатської групи “За мир та стабільність”. 

Голосував за диктаторські закони Віктора Януковича, які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію.

Окрім Верховної Ради балотувався і до Запорізької обласної ради VI скликання від “Соціалістичної партії України як безпартійний. Також Був обраний членом виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Загалом, фігурував у понад 10 антикорупційних розслідуваннях – справи стосувалися ухилення від сплати податків, тендерних махінацій, владних зловживань і політичної корупції. Тоді політик був помічений за кнопкодавством.

Хронологія подій

У 2024 році справу нардепа щодо підозри в держзраді та колабораційній діяльності передали до суду. Після його затримання телеканал “Ми-Україна” писав про те, що правоохоронці не виключили, що це не єдине кримінальне провадження, у якому фігурував депутат. Так, у 2018 року в Бердянську було вбито ветерана Антитерористичної операції на сході України – Віталія Олешка, відомого під позивним “Сармат”. До цього активіст, який воював під Іловайськом і пережив російський полон, неодноразово отримував погрози. За словами військовослужбовця Андрія Маджарова, Олешко міг стати мішенню через свою діяльність, що зачіпала інтереси Пономарьова, оскільки він публічно викривав можливі корупційні схеми та порушення з боку депутата від ОПЗЖ. У зв’язку з підозрами Нацполіція вручила політику повістку на допит, на який Пономарьов так і не з’явився.

У 2023 році стало відомо, що у Верховній Раді планують достроково позбавити Пономарьова мандату.

Після затримання депутата у телефоні депутата, який вилучили правоохоронці, знайшли листування із працівниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації.

Журналісти “Схем” встановили, що за півтора року повномасштабної війни компанії з орбіти нардепа, продали державним стратегічним підприємствам України продукції на загальну суму понад 120 мільйонів гривень. Серед них – “Укрзалізниця”, “Енергоатом”, бронетанкові заводи. Головні активи Пономарьова – виробники моторних олив під брендами “Азмол” та “Агрінол” були розташовані у Бердянську Запорізької області, який на той момент був тимчасово окупований, тому продукція для українського ринку вироблялась у Грузії. При цьому сировина туди завозилась із Росії. За даними торговельних операцій бази Import Genius та вашингтонського центру оборонних досліджень C4ADS, поставки із Росії йшли щонайменше всю весну та все літо 2022 року. Сам політик підтвердив, що його завод в Грузії купував сировину з рф, але запевнив, що після 24 лютого 2022 року припинив.

Служба безпеки України та Державне бюро розслідувань оголосили підозру Пономарьову в державній зраді. Слідство встановило, що депутат, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно пішов на співпрацю з рф. Він перереєстрував підприємства за російським законодавством та відкрив рахунки. Також організував виробництво матеріальних цінностей підприємств та їх передачу рф. Заводи Пономарьова постачали паливно-мастильні матеріали для військової техніки рф. У результаті Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід нардепу – два місяці тримання під вартою без права внесення застави. Згодом Печерський районний суд м. Києва продовжив на 60 днів строк тримання під вартою.

Загалом, Пономарьов фігурував у 12 антикорупційних розслідуваннях. Справи стосувалися ухилення від сплати податків, тендерних махінацій, владних зловживань і політичної корупції.

У 2022 році після заборони “ОПЗЖ”, вступив до депутатської групи “Платформа за життя та мир”, яку створили ексчлени проросійської політсили.

Депутатка Запорізької обласної ради – Олена Бодасюк повідомила, що Пономарьова нібито викрали російські військові у Бердянську, бо він відмовився співпрацювати, а так звана “прокуратура днр” проводила “розслідування”. Пізніше вона ж повідомила, що Пономарьова доставили в реанімацію бердянської міської лікарні. У Бердянську нардепа називали “тіньовим господарем Бердянська” та “місцевим феодалом”. Через деякий час очільниця Бердянської військо-цивільної адміністрації Вікторія Галіціна повідомила, що політик знаходиться у тимчасово окупованому Криму. Згодом з’ясувалось, що нардеп виїхав у Крим, звідти через територію рф – у Грузію, а згодом вже  з’явився у Верховній Раді. У коментарях журналістам політик всі звинувачення заперечував.

У ніч з 24 на 25 лютого нардеп вирушив із Києва до Бердянська, який тимчасово окупували вже через два дні. Одразу попрямував до одного зі своїх підприємств. Протягом трьох тижнів активно пересувався містом, іноді з’являвся поблизу штабу окупантів, що вдалося з’ясувати спецслужбам за допомогою відстеження місця розташування мобільного телефону народного обранця. Також згідно з результатами розслідування “Схем”, депутат допомагав окупантам із ремонтними роботами в Бердянську.

У 2021 році журналісти “Схем” встановили, нардеп Пономарьов має російський паспорт. Вперше документ громадянина росії Пономарьову видали у 2003 році у Рибновському районі Рязанської області на підставі “обміну”.

Того ж року журналісти Bihus.info з’ясували, що Пономарьов був засновником приватного підприємства “Курорти Приазов’я”.

У 2020 році був із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування. Через рішення Суду всі справи щодо недостовірного декларування мали бути закриті. Тоді нардепи стверджували у своєму поданні, що обов’язок декларувати майно – зокрема чиновниками, депутатами та членами їхніх родин – порушує їхні базові права, гарантовані Конституцією України.

Не голосував за постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Не голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році утримався при голосуванні за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обраний до Верховної Ради IX скликання від партії “Опозиційна платформа – За життя” як безпартійний (#78 округ, місто Бердянськ, а також Бердянський, Більмацький, Розівський і Чернігівський райони Запорізької області). Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури.

У 2018 році значного суспільного резонансу набув інцидент, пов’язаний із постачанням моторної оливи для потреб Збройних сил України. Представник компанії “Агрінол”, яка раніше належала Пономарьову (а на момент подій підприємством керували його родичі та наближені особи), надав посадовцям Міністерства оборони неправомірну вигоду у розмірі близько 1,5 млн грн з метою перемоги у тендері. Поставлена фірмою продукція виявилася неякісною, що призвело до виходу з ладу близько 20 танкових двигунів. У зв’язку з цим було відкрито кримінальне провадження. Слідчі встановили, що учасники схеми могли діяти у змові зі спецслужбами та розвідкою рф, а вчинений злочин мав ознаки діяльності, спрямованої на підрив державної безпеки України.

Пономарьов вчинив сутичку із журналістами в кулуарах Верховної Ради. Він вирвав телефон із рук кореспондента, коли той знімав на відео його коментарі. Як стверджував сам депутат, журналісти поводили себе провокативно та вдавалися до хамства. Згодом Генпрокуратура внесла подання на притягнення нардепа до кримінальної відповідальності за перешкоджання роботи журналістів, але регламентний комітет визнав подання не доведеним.

Проголосував за Закон #7163 про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

Був помічений за кнопкодавством. 

У 2016 році державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт” уклало договір із товариством “Російсько-українське спільне науково-виробниче підприємство Агрінол” на постачання дизельного палива на суму 2,47 млн грн. Компанія “Агрінол” належала, на той час, родичам нардепа – його племінникам Руслану та Юрію Пономарьовим. Раніше пов’язана з депутатом структура – “Торговий дім Агрінол” – також постачала бердянському порту мастила за завищеними цінами, що викликало підозри щодо можливого зловживання службовим становищем і конфлікту інтересів.

У 2014 році обраний народним депутатом VIII скликання (#78 округ, Запорізька область) як безпартійний самовисуванець. Став членом депутатської групи “Воля Народу”. Обраний головою підкомітету з питань автомобільних доріг та дорожнього господарства Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.

Голосував за диктаторські закони Віктора Януковича, які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію.

У 2012 році був обраний народним депутатом VII скликання як безпартійний самовисуванець (#78 округ, Запорізька область). До 2014 року був членом фракції “Партії регіонів”, згодом перейшов до депутатської групи “За мир та стабільність”.

У цьому ж році у запорізьких медіа з’явилася стаття про події, що відбулися ще у 2010 році. У матеріалі йшлося про дорожню-транспортну пригоду за участі Пономарьова, в якому загинули троє осіб. Журналістам видання вдалося отримати коментар очевидиці подій. Жінка стверджувала, що за кермом автівки “Мерседес-Бенц” S550, яка спричинила ДТП в момент самої аварії знаходився депутат. А під його тиском та погрозами вона була змушена дати правоохоронцям хибні свідчення. Ще до прибуття поліції на місце події туди із Запоріжжя привезли водія нардепа, який за домовленістю взяв провину на себе – нібито він був за кермом під час ДТП. У результатів кримінальну справу було закрито, за загибель трьох людей відповідальності ніхто не поніс.

У 2010 році був обраний депутатом Запорізької обласної ради VI скликання від “Соціалістичної партії України як безпартійний за #41 округом.

У 2007 році балотувався до Верховної Ради VI скликання від “Соціалістичної партії України” (#72 у списку) як безпартійний. Засновник партії – Олександр Мороз.

У 2006 році був обраний членом виконавчого комітету Бердянської міської ради.

У 2002 році балотувався до Верховної Ради IV скликання як безпартійний самовисуванець (#80 округ, Запорізька область). Став депутатом Запорізької обласної ради IV скликання.

З 1998 по 2012 роки обіймав посаду голови правління приватного акціонерного товариства “Бердянський райагропостач”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.