Алєксєєв Сергій Олегович

Життєпис

Сергій Алєксєєв – став депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Європейська Солідарність”. Обраний головою підкомітету з питань діяльності органів правопорядку Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. Став заступником члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2023 році його затримала Служба безпеки України. За версією слідства політик за $50 000 пообіцяв допомогти іноземцю, якого мали депортувати з України, щоб цього не сталося.

З 2022 по 2024 роки працівники юридичної фірми “Алексєєв, Боярчуков і партнери” перерахували на партію УДАР майже 4 млн грн. Алексєєв називав себе президентом фан-клубу братів Кличків. Для порівняння БПП нардеп підтримав на 100 000 грн, про це писав “Главком” у 2016 році.

У 2014 році був депутатом Верховної Ради VIII скликання від партії “Блок Петра Порошенка” за квотою УДАРу. У цьому ж році був обраний головою Кіровоградської обласної організації партії “УДАР” Віталія Кличка. У парламенті під час цієї каденції був заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя і став одним із авторів закону, який дозволяв призначати Генпрокурора без юридичної освіти. Закон по суті був написаний для призначення на цю посаду Юрія Луценка.

У 2005 році був радником з юридичних питань тодішнього міністра палива та енергетики – Івана Плачкова. Також був помічником на громадських засадах нардепки V скликання ексрегіоналки Людмили Кириченко. 

Хронологія подій

У 2025 році був одним з трьох депутатів своєї партії, хто голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Утримався при голосуванні за проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

Утримався і при голосуванні за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Утримався при голосуванні за скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році не голосував за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Цього ж року Bihus.Info писали про те, що 82-річна матір депутата – Віталія Яківна стала власницею нерухомості площею понад 1000 квадратних метрів та 75 сотками землі в елітному селищі Козин, яку потім віддала в користування сину. За припущеннями журналістів, домоволодіння коштувало Алєксєєвим щонайменше мільйон доларів, а за даними самої родини, – всього 35 млн гривень. Незадовго до придбання маєтку на Віталію було зареєстровано ФОП. До цього це майно вже фігурувало у деклараціях політика – роками раніше Алєксєєв орендував у цьому ж подвір’ї літню кухню (орендодавцем був його партнер – Сергій Боярчуков). 

Пізніше депутат пояснив, що всі його доходи були задекларовані та підтверджені перевірками Національного агентства з питань запобігання корупції, Генпрокуратури й податкової. За його словами, кошти, зокрема дивіденди від юридичних компаній та орендна плата за нерухомість, були легальними й оподаткованими. А у 2022 році він передав 850 тис. доларів своїй матері, що було задекларовано у встановленому порядку. Саме на ці гроші, доповнені її власними заощадженнями від діяльності у сфері нерухомості, було придбано будинок у Козині. Алєксєєв наголосив, що операції з нерухомістю проведені відповідно до закону й відображені у декларації.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Рух “Чесно” писав про те, що упродовж 2022-2024 років юридична фірма пов’язана з Алєксєєвом перераховували кошти партії “УДАР” Віталя Кличка.

У 2023 році утримався при голосуванні за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Служба безпеки України повідомила Алєксєєву про підозру у шахрайстві за статтею 190 Кримінального кодексу, що передбачала покарання до 12 років в’язниці з конфіскацією майна. Також було здійснено обшук нардепа. За версією слідства, за $50 000 нардеп обіцяв допомогти громадянину Німеччини уникнути екстрадиції з України. Тоді працівники служби задокументували факт отримання нардепом $20 000 – першої частини грошової винагороди, та спіймали, коли йому вручали другий “транш” на $30 000. Для здійснення плану Алєксєєв збирався використати власні зв’язки у суді, щоб там скасували рішення Державної міграційної служби України про відмову у наданні іноземцю статусу біженця.

Тоді у “Європейській Солідарності” заявили, що розцінюють дії правоохоронців “як продовження політичних провокацій, спрямованих на дискредитацію політичної сили і залякування її представників”.

Сам Алєксєєв заявив тоді, що став жертвою політичного переслідування, наголошуючи, що отримані ним кошти були не хабарем, а оплатою за адвокатським договором. За його словами, юридична компанія “Алєксєєв, Боярчуков і партнери” протягом двох років представляла інтереси громадянина Німеччини з наркотичною залежністю, якому загрожувала екстрадиція через кримінальну справу. Політик також звинуватив Державне бюро розслідувань та Службу безпеки України у використанні цієї особи для нібито фабрикації справи проти нього.

Згодом цього ж року суд обрав Алєксєєву запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2,2 млн гривень. Наступного дня цю суму внесли, і нардеп вийшов зі слідчого ізолятору. 

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Утримався при голосуванні за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році прізвище Алєксєєва згадувалося в розслідуванні “Слідство.Інфо” щодо привласнення компаніями з оточення братів Кличків столітньої будівлі в центрі Києва. До цього цей об’єкт орендувала компанія партнера Алєксєєва – Сергія Боярчукова, яка отримала його без конкурсу при умові створення там бібліотеки чи музею. Однак будівлю перетворили на кухню готелю братів Кличків. У 2019 році цю будівлю за заниженою ціною приватизувала компанія, пов’язана з ними.

У 2020 році не голосував за постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році обраний депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Європейська Солідарність”. Обраний головою підкомітету з питань діяльності органів правопорядку Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. Став заступником члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

У 2018 році Рух ЧЕСНО зафіксував факт кнопкодавства.

У цьому ж році проголосував за Закон про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Політика визнали в рф підсанкційним.

У 2016 році депутат не задекларував внеску на користь партії “Блок Петра Порошенка”. Тоді він перерахував 100 тисяч одним платежем. 

Став одним із авторів, хто вніс законопроєкт, що дозволяв призначати Генпрокурора без юридичної освіти. Законодавча ініціатива писалася під Юрія Луценка, якого зрештою призначили на цю посаду.

У 2015 році фірма нардепа – товариство “Блакитне Сяйво” (раніше називалась компанія “Алексєєв, Боярчуков і партнери”) фігурувала в кримінальному провадженні щодо ухилення від сплати податків у розмірі 50 мільйонів гривень та розтрати ввіреного службовим особам майна. 

У 2014 році був депутатом Верховної Ради VIII скликання від партії “Блок Петра Порошенка”. Був заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

У цьому ж році був обраний головою Кіровоградської обласної організації партії “УДАР” Віталія Кличка.

У 2011 році став президентом громадської організації “Офіційний Фан-клуб братів Кличків”.

З 2006 по 2014 роки був співзасновником, керуючим партнером, а згодом директором товариства “Юридична компанія “Алексєєв, Боярчуков і партнери”.

У 2005 році був радником з юридичних питань тодішнього міністра палива та енергетики – Івана Плачкова. Також був помічником на громадських засадах нардепки V скликання ексрегіоналки Людмили Кириченко. 

До цього був співзасновником адвокатського об’єднання “XXI століття”.  Очолював юридичні відділи в АБ “Енергобанк” та “Київенерго”. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.